2011 р. Звід пам’яток Києва

503.13. Надвірні служби економії митрополичого дому, 19 ст., 1912 (архіт.).

На колишньому економічному подвір’ї будинку митрополита, у північно-західній частині території Національного заповідника «Софія Київська», на захід від братського корпусу, обмежують утворений двір з півночі та заходу. 1838 вперше на цьому місці позначено муровану, видовжену з півночі на південь Г-подібну споруду для сараїв і стайні при будинку митрополита. 1840 у споруді містилися «служби» з житловими приміщеннями. 1845 у плані П-подібна будівля з новою прибудовою до південного боку східного фасаду мала первісне призначення.

1872 у мурованій споруді під дерев’яним дахом, що зберігала первісні контури свого плану, розміщувалися лазня з трьома відділеннями та сіньми, палата для провізії, сараї, столярна майстерня. 1883 зафіксовано дерев’яну сторожку, прибудовану до південного торця будівлі з лазнею, коморами та сараями і житловими приміщеннями для служителів («людською») у північній частині, а також дерев’яний у мурованих стовпах сарай з мурованою стіною, що поєднала південні торці братського корпусу і лазні.

1887 – 88 приміщення лазні у південній частині споруди пристосовано під сторожку. 1897 у мурованому сараї під бляшаним дахом містилися палата для провізії, комора для зерна, комора та повітка; з північного боку від нього – флігель під бляшаним дахом з чотирьох кімнат для робітників; з південного боку (із саду) прилягала мурована сторожка під бляшаним дахом для садівника. 1903 до складу споруди входили житловий флігель для служителів, каретний сарай, стайня, господарські приміщення («служби»). 1910 будівля надвірних служб із житловими приміщеннями заввишки 5 аршин, завдовжки 35 сажнів, завширшки 4 сажні включала 13 різних за розмірами віконних прорізів, десять одностулкових дверей, троє воріт; стайня, каретний сарай, комора містилися у іншій споруді заввишки 5,5 аршин, завдовжки 14 сажнів, завширшки 4 сажні 2 аршини.

Обидві добре збережені муровані господарські будівлі під бляшаним дахом датовано 1840. У 1912 надвірні служби перебудовано за проектом арх. Є. Єрмакова. У новозбудованій одноповерховій, у плані Г-подібній споруді під високим мансардним дахом з горищним приміщенням для зберігання сіна і бляшаною покрівлею містилися стайня, каретний сарай, дров’яник, льодовня, приміщення складу господарських речей. Південним глухим торцем нові служби прилягали до зведеного 1840 одноповерхового флігеля з чотирьох кімнат, в якому було влаштовано житлові приміщення для кучерів і корівниці. 1919 до складу господарських споруд економічного подвір’я входили каретний сарай, склад продовольчої палати, склад біля продовольчої палати, продовольча палата, кухня, корівник, оранжерея, кімната садівника.

З 1934 після передачі у відання держави використовувалися як господарські приміщення житлового будинку. З 1944 у споруді містилися гараж, склади, слюсарно-механічна майстерня. 1953 гараж-флігель відремонтовано. У період 1945 – 58 зроблено дві прибудови для кухонь до східного боку найдавнішої південної частини будівлі, внаслідок яких вона набула у плані прямокутної форми з невеликим східним виступом.

1962 – 63 проведено капітальний ремонт гаража і складу цегли за проектом, виконаним у Республіканській спеціальній науково-реставраційній виробничій майстерні. З 1969 приміщення споруди займали лабораторія ЗНДІЕП, керамічна майстерня, гараж та склади. 1971 відселено мешканців з будівлі. У ході ремонтних робіт змінено первісну мансардну форму даху.

Споруда надвірних служб складається з двох різних за часом побудови різновисоких одноповерхових мурованих об’ємів, які розділяє брандмауер.

Об’єм 1912. У плані Г-подібний, видовжений по осі північ – південь, з підвалом у північному крилі, вкритий високим односхилим дахом з бляшаною покрівлею. Планування п’ятисекційне. Перекриття пласкі.

Східний дворовий фасад прорізано маленькими високо розміщеними тридільними вікнами, отворами входів та воріт з горизонтальними рельєфно акцентованими клинчастими перемичками. Заповнення отворів – одно- та двостулкове з різьблених полотен.

Первісно складний ритм асиметричної композиції підкреслювали ритмічно розташовані на осях прорізів першого поверху три горищні вікна. Цегляне мурування фасадних стін побілено.

Об’єм 19 ст. У плані прямокутний, завершений трисхилим дахом з бляшаною покрівлею. Первісне планування змінено. Перекриття дерев’яне. На східному фасаді у центральному ризаліті влаштовано вхід у будинок, інший вхід – у розташованій праворуч сучасній прибудові для приміщення кухні. Ще один вхід прорізано на західному фасаді. Тиньковані фасадні стіни побілено.

Надвірні служби – зразок оформлення внутрішнього простору колишньої садиби монастиря типовими у 19 – 20 ст. господарськими будівлями.

Тепер у споруді містяться керамічна та слюсарна майстерні, гараж і склади заповідника.

Література:

ДАК, ф. 19, оп. 1, спр. 1788; оп. 3, спр. 57; ф. 163, оп. 46, спр. 313; НЗ «Софія Київська», фонди. Проект архитектурно-планировочной и ландшафтной организации территории Государственного историко-архитектурного заповедника «Софийский музей». – Т. 1: Пояснительная записка. – К., 1969; Там само, фонди, № 30/11.72.6; 125/1-7; 731; РДІА, ф. 796, оп. 92, спр. 692; оп. 103, спр. 874; ф. 797, оп. 2, спр. 5138; ЦДАВОВУ, ф. 4802, оп. 1, спр. 4; ф. 4906, оп. 1, спр. 1, 119; ЦДІАУК, ф. 127, оп. 817, спр. 138; оп. 828, спр. 112; оп. 831, спр. 261; оп. 836, спр. 87; оп. 861, спр. 513; оп. 868, спр. 203, 568; оп. 875, спр. 226, 2335; оп. 947, спр. 468; оп. 1057, спр. 22; ф. 184, оп. 1, спр. 11, 20, 34, 48, 54, 70; ф. 711, оп. 1, спр. 1474.

Амелія Шамраєва.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1531 – 1532.