1999 р. Звід пам’яток Києва
Олександра Жиздринська, Людмила Проценко
Могила Афанасьєва Є. І.
(іст., мист.).
Біля Георгіївського собору.
Афанасьєв Євген Іванович (1838 – 97) – терапевт, доктор медицини, заслужений ординарний професор Київського університету св. Володимира. Народився на Орловщині. Закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію (1860). З 1864 р. жив у Києві. Працював учителем фельдшерської школи, ординатором, з 1867 р. – у клініці Київського університету, військовому госпіталі, Старокиївському відділенні Кирилівської лікарні. З 1869 р. – доктор медицини, читав курс лікарської діагностики, був завідувачем кафедри патології і терапії. За його пропозицією у Києві збудовано лікарню для чорноробів (тепер – лікарня «Охматдит»), проведено міську каналізацію. Член Товариства київських лікарів, один з організаторів Товариства боротьби з інфекційними хворобами, з 1879 р. – гласний Київської думи.
В 1897 – 1900 рр. на могилі споруджено надгробок з білого мармуру у вигляді каплиці (майстерня П. Ріццолатті). Пірамідальний об’єм пам’ятника прикрашено класицистичним декором. Масивний стилобат підтримує п’єдестал. На його чоловому боці встановлено в екседрі погруддя проф. Є. Афанасьєва, її рельєфно підкреслює архівольт, який спирається на тричвертєві колонки. З трьох інших боків п’єдесталу – глухі арки, що разом з екседрою нагадують структуру намету на чотирьох стовпах. Верхній ярус формують високі об’ємні щипці та чотиригранне потужне завершення. Численні декоративні деталі надгробка розроблені так само ретельно, як і конструктивні. Площини над арковими дугами заповнені ліпним рослинним орнаментом; гладенькі колонки по боках об’єму каплиці мають композитні капітелі. Великий лавровий вінок, який символізує пошану, славу та пам’ять, розташований під меморіальною дошкою з епітафією. З тильного боку містилися овальний медальйон з портретом та кіот з іконою (втрачені). Належить до особливої групи пам’яток сакрального типу, що синтезують риси монументальних культових споруд і меморіальних скульптурних форм. В 1991 р. надгробок реставровано.
ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 47 – 49.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 244 – 245.