1999 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Проценко

Могила Гандзюка Я. Г.

(іст.).

Біля Михайлівської церкви.

Гандзюк Яків Григорович (1863 – 1918) – генерал-майор, учасник російсько-японської (1904 – 05) та 1-ї світової (1914 – 18) воєн, командир 1-ї дивізії 1-го Українського корпусу, двічі Георгіївський кавалер.

Народився в містечку Лозове на Поділлі. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1884), Миколаївську академію Генерального штабу.

В армії перебував з 1891 р., з 1896 р. – у 16-й Скобелєвській дивізії. Добровольцем брав участь у російсько-японській війні 1904 – 05 рр. (спочатку поручик Мукденської армії, потім капітан). В 1905 р. за прорив у розташування противника з прапором полку нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня. В 1908 – 11 рр. служив у 177-му піхотному Ізборському полку. З 1912 р. – підполковник 147-го піхотного Самарського полку, згодом – командувач 104-ї піхотної (потім 1-ї Української) дивізії у складі 34-го армійського корпусу, з яким брав участь у 1-й світовій війні. В 1914 р. нагороджений георгіївською зброєю. В 1917 р. підвищений до генерала, став командиром 1-ї дивізії 1-го Українського корпусу генерала П. Скоропадського, з грудня 1917 р. – командир корпусу. У січні 1918 р. приїхав до Києва на переговори з Українською Центральною. Радою, щоб разом протистояти наступу частин Червоної армії. Був захоплений в полон більшовиками і за вироком військового трибуналу на чолі з Муравйовим після відмови служити в Червоній армії 25 січня розстріляний.

В 1918 р., коли влада в Україні перейшла до П. Скоропадського, прах Я. Гандзюка з почестями перепоховано у Видубицькому монастирі. На могилі було поставлено дубовий хрест з написом: «Тут спочиває прах генерал-майора Я. Г. Гандзюка, по-звірячому вбитого більшовиками 25 січня 1918 року». Могила згодом була знищена.

В 1989 р. син генерала, який проживає в США, звернувся до Київської міськради з проханням знайти могилу батька.

В 1990 р. на місці, вказаному Л. Проценко, киянка А. Альохіна встановила пам’ятник – велику плиту з лабрадориту, на якій викарбувано схрещені шаблі та напис: «Героїчно загинув 25 січня 1918 р. в м. Києві». На прямокутній стелі зображено хрест, вміщено керамічне фото генерала.

Скоропадський П. Спогади (кінець 1917-грудень 1918). – К.; Філадельфія, 1995.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 245.