2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Братський корпус

Відмежовує собою південно-східну частину монастирського подвір’я. Побудований він у 1845 р. за проектом архітектора П.Спарро підрядчиком О.Уткіним. Використовувався під келії, монастирську лікарню, церковно-парафіяльну школу, готель.

Первісна будівля в стилі пізнього класицизму була одноповерховою з великим мезоніном у центрі. 1901 р. за проектом архітектора Є.Єрмакова підрядчик Ф.Альошин грунтовно перебудував корпус (надбудував 2-й поверх, повністю змінив розпланування). У 1942 р. будинок погорів і після війни був відновлений під житло з деяким переплануванням. У 1966 р. згідно з проектом пристосування в стінах зроблено прорізи, які об’єднали окремі секції будинку в одне ціле, а дерев’яні балки перекриття замінено двотавровими металевими.

Будинок – прямокутний у плані, поділений капітальними стінами на три частини, кожна з яких мала окремі наскрізні (нині з заходу замуровані) входи зі сходами. Перекриття були плоскими.

Фасади, віддзеркалюючи внутрішнє планування, поділені пілястрами на три частини, кожна з яких акцентується дверними прорізами з обрамленням стрілчастої форми (данина архітектурному напрямку неоготики). Прості віконні обрамлення, широкі міжповерхові гурти (колишній карниз будинку, що зберігся) та вінцевий карниз – ось і весь арсенал його декоративних форм.

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 18.