Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Трегубова

1999 р. Звід пам’яток Києва

Розмір зображення: 1339:590 піксел

Золотоворітська вулиця, 11 – 20 ст.

(іст., містобуд.).

Пролягає від вул. Ярославів Вал до перетину Георгіївського пров. з Рейтарською вул. Прокладена згідно з планом 1837 р. по трасі давнього шляху від західної брами Софійського монастиря до Золотих воріт в межах «міста Ярослава». З кін. 18 ст. до 30-х pp. 19 ст. разом із частиною сучасних вулиць Володимирської (від Софійської пл. до вул. Рейтарської) та Рейтарської складала єдину вулицю під назвою Золотої.

Починалася біля Георгіївської церкви, закладеної 1037 р. в однойменному монастирі князем Ярославом Мудрим та освяченої в 1054 р. на пошанування святого покровителя великого князя Георгія Переможця. На місці занепалої давньоруської церкви в 1674 р. зведено дерев’яну, замінену в 1744 – 52 рр. на цегляну, капітально перебудовану в 2-й пол. 19 ст. у російсько-візантійському стилі. Церкву прикрашали іконостас майстерної роботи 18 ст. з рокайлевим золоченим різьбленням на вишнево-червоному тлі роботи М. Пименова; цінний мармуровий надгробок Костянтина Іпсиланті – господаря Молдови та Валахії, який відіграв значну роль у грецькому визвольному русі й помер у Києві 1816 р. (пам’ятник відтворено і встановлено на подвір’ї Києво-Печерської лаври); настінний розпис кін. 19 ст. з мотивами українського орнаменту роботи худ. І. Їжакевича. Тридільний однобанний храм із двоярусною дзвіницею над західним притвором розібрано в 1935 р. (фундаменти під сквером біля Георгіївського пров.).

Існуюча забудова вулиці периметральна, різновисока (від 2 до 6 поверхів), різностильова. Найстаріші будівлі 1870-х pp. майже позбавлені архітектурного декору. Це запроектований О. Беретті двоповерховий особняк Я. Тарнавського (№ 2-а, пізніше підвищений до чотирьох поверхів) і схожий за формами двоповерховий будинок № 13/38. Пишними неоренесансними формами фасадів виділяються житлові будинки кін. 19 – поч. 20 ст.: № 3 (нині адміністративний корпус СБУ), № 6 (Товариство «Україна»), крило будинку на вул. Володимирській, 40/2. Ажурними металевими ґратами балконів прикрашено неоренесансний фасад кол. прибуткового будинку № 11, в якому два нижніх поверхи використовувалися відомою друкарнею (тепер видавництво «Мистецтво»). Цікавим зразком стилю конструктивізму 1930-х pp. є наріжний житловий будинок № 2/3. Новітню архітектурну течію постмодерну представляє адміністративний будинок № 7.

Камерний простір вулиці замикає павільйон над руїнами Золотих воріт, споруджений в 1982 р. у формах давньоруської архітектури за проектом арх. Є. Лопушинської.

На вулиці проживали й працювали відомі культурно-громадські діячі. У будинку № 4 мешкав краєзнавець, демограф, видавець В. Різниченко; у № 6 – єврейський громадський діяч 1917 – 18 рр. І. Фрумін. У будинку № 3 містилися приватні жіночі гімназії П. Новицької і В. Жеребцової; в 1919 р. – «Театральна академія», в якій викладали літературознавець і мистецтвознавець М. Алексєєв, актори С.-М. Висоцька, В. Сладкопевцев; співробітничали О. Дейч, Г. Комар, Є. Кузьмін та багато інших діячів. Академію закінчило чимало відомих згодом акторів.

Сучасне історико-культурне функціонування вулиці зумовлено потоком екскурсантів до всесвітньовідомих пам’яток – Золотих воріт і Софії Київської, діяльністю Товариства «Україна» (№ 6) та одного з найбільших республіканських видавництв «Мистецтво» (№ 11).

Вулиці Києва. – К., 1995;

Захарченко М. М. Киев теперь и прежде. – К., 1888;

Київ: провідник. – К., 1930;

Шероцкий К. В. Киев. – К., 1917.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 393.