Цукровий завод

Алла Кургаєва, Іван Негреба

Комплекс цукрового заводу, 1912 (архіт., іст.). Комплекс заводу займає велику, обнесену високим кам’яним огородженням ділянку в центрі села. Включає в себе виробничі, складські, житлові забудови та парк.

Первісно завод знаходився в с. Янківка (зараз с. Іванівка) та належав генералу Шрейдеру.

У 1863 завод, що випускав поганий льодяниковий цукор і давав невеликий прибуток, купив І. Харитоненко. У 1912 – 13 за проектом інженера з Германії Названова в с. Кириковка, що розташоване неподалік від залізниці, збудовано нові корпуси, куди перевезлося обладнання старого заводу. Новий завод електрифікувався та доповнився новим обладнанням. Пізніше збудовано будинок керуючого Янківського, будинок майстрових, будинок, в якому розташовувались квартири холостяків, їдальня та приїжджа, облаштовано великий гарний парк. У 1914 завод почав давати продукцію, добова переробка цукру – 300 т. У 1914 – 43 завод не функціонував, у 1954 – був реконструйований. У 1971 – 72 проведена значна реконструкція теплового цеху, що дало можливість перейти на більш дешеве паливо – природний газ, а також було зроблено автоматизацію випарної станції, галерею жомовиділення, дифузії безперервної дії та ін.

У наш час збереглися три заводські корпуси, магазин, склади та будинок керуючого, будинок майстрових, будинок приїжджих та парк.

Головний виробничий корпус цукрового заводу як пам’ятка використовується за своїм основним призначенням і є типовим прикладом вирішення промислового будівництва з мінімумом архітектурного декору, являє собою унікальну пам’ятку промислової архітектури України поч. 20 ст.

Головний корпус, 1913 (архіт.). Найбільш виразний головний корпус.

Двоповерховий, цегляний, тинькований, Т-подібний в плані, перекриття плоскі, балочні, дах похилий, покритий шифером.

Архітектура будівлі проста і лаконічна, в формах пізнього «цегляного» стилю. Площину стіни прорізують вікна однакового розміру, обрамлені архівольтами, арочні на першому поверсі та прямокутні, прикрашені лиштвами складного геометричного малюнка – на другому. Входи в будівлю, акцентовані широкими арочними прорізами, розташовані в двох ризалітах на головному фасаді. Ризаліти завершуються щипцями, прикрашеними невеликими прямокутними вікнами. Будівлю оббігає карниз невеликого виносу, кути підкреслені лопатками.

Архітектура поряд розташованих корпусів, магазину та складу, значно скромніша, однак і тут присутні ті ж мотиви арочних вікон, лопаток та щипців.

Будівля контори керуючого, будинки майстрових та будинки приїжджих побудовані пізніше, в 1914 та вирішені в одному стильовому ключі.

Будівля контори, 1914 (архіт.). Будівля контори одноповерхова, цегляна, тинькована, прямокутна в плані. Фасади будівлі були позбавлені декору, основну увагу приділено головному входу, вирішеному у вигляді тамбуру, який завершується високим щипцем з арочним прорізом. Площину стіни членують прямокутні вікна, наріжжя підкреслені рустованими лопатками.

Будинок майстрових, 1914 (архіт.).Будівля прямокутна в плані, тинькована, цегляна, одноповерхова. Складається з десяти однакових квартир, кожна з яких має два входи.

Архітектурне вирішення фасадів скромне. Основною архітектурною прикрасою головного фасаду служать входи в квартири, вирішені у вигляді невеликих тамбурів, які завершуються щипцями. Щипці прикрашені круглими вікнами.

Будинок приїжджих, 1914 (архіт.). Будівля двоповерхова, цегляна, тинькована, Т-подібна в плані. Вирішення фасадів площинне. Головний фасад будівлі три частинний, центральна частина виділена високим щипцем, прикрашеним вузьким прямокутним вікном. Фланкуючі частини за ярусами прорізані невеликими вузькими вікнами. Портал, розміщений в центральній частині, трохи втоплений відносно бічних частин та підкреслений масивними важкими пілонами. Наріжжя будівлі акцентовані своєрідними лопатками.

Планування будівлі повністю збереглося. На першому поверсі розташовані готельні номери та їдальня. На другому – квартири для холостяків.

Будинок керуючого, 1913 (архіт.). Розташований в парку, віддалений від виробничих корпусів і житлових забудов. Будівля двоповерхова, цегляна, тинькована, Г-подібна в плані.

Має стриманий, витончений вигляд. Основною прикрасою фасаду служать широкі здвоєні прямокутні вікна другого поверху. Центральний вхід, зараз закладений, та вхід із саду в кінці будівлі підкреслені фронтонами, прикрашені круглими вікнами. Торцевий портал акцентований двома колонами. Будівля має також вхід в службове приміщення. Наріжжя будівлі підкреслені лопатками. Будівлю оперізує карниз простого профілю та міжповерхова тяга. Великий винос даху створює цікаву гру світлотіні.

Первісне планування будівлі змінене, воно перебудоване під дитячий садок. Раніше на першому поверсі розташовувались їдальня, вітальня, кабінет та допоміжні служби, на другому – дитяча, спальні та зала прийомів. Збереглись сходи з вишуканими різбленими перилами та дубовий паркет.

[Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. Ч. 1. / Г. К. Лукомский. – Петроград, 1917. – С.78; История городов и сел Украинской ССР. Сумская область. – К., 1980. – С. 217; Матеріали заводського історичного музею.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 338 – 340.