Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1992 р. Розсипані перли українського намиста

На головній дорозі із Свидника в напрямку до Дуклянського перевалу, на відносно положистій частині річкової долини розташоване село Ладомирова. Наступну зупинку зробимо саме тут. Просто серед сільських хат, оточена високими липами, стоїть церква св.Архангела Михаїла 1742 року. Вона також зазнала великих втрат за часів двох світових воєн. Рани її повністю неможливо загоїти. Вибухом бомби знищена права частина іконостаса з шістьма апостолами, пророками та два празники. Та попри це маємо що оглянути з уцілілого, а після закінчення розпочатої в 1991 році реставрації можливості подивляти творіння живопису й різьбярства будуть набагато кращі.

З Ладомирової походить одна з найдавніших ікон на терені східної Словаччини – „Святий Димитрій” з XVI століття (тепер у бардіївському Шариському музеї). Для неї характерне лінеарно-графічне вирішення елементів композиції, близьке до романського малярства. З уцілілих ікон для нас найцікавіша „Пієта” XVIII століття на жертовнику, як вияв проникнення західного взірця, з двома ангелами, що притримують Христа. Новий тип зображення св.Миколая, який сформувався в другій половині XVII століття, дістав своє віддзеркалення і в ладомировській іконі. Вона також розчленована густою сіткою орнаменту, що вкриває всю площину композиції. Св.Миколай традиційно зображений на тлі триверхого барокового українського храму.

Привертають увагу ще ікони першої половини XVIII століття „Покрова” та „Христос Пантократор” і дві ікони XVII століття „Святі Антоній та Феодосій Печерські” і „Святі апостоли Петро та Павло”, які раніше творили частину ряду під намісними іконами.

Джерело: Ґрешлик В. Розсипані перли українського намиста. – Пам’ятки України, 1992 р., № 1, с. 34 – 42.