2017 р. Звід пам’яток України
Наталія Сліпченко
Розмір зображення: 757:497 піксел
Ансамбль споруд церкви св. Василія Великого, 1746, і дзвіниці 19 ст. (архіт., мист.). Вул. О.Духновича, розташований окремо від дороги, у зеленій мальовничій зоні на узвишші.
Бойківська, дерев’яна, триверха, двозрубна. Первісно верхи мали по два заломи. У 1748 церкву перебудували, накрили спільним дахом, під яким сховались верхи нави й вівтаря. Верх бабинця розібрали, щоб на плескатому перекритті звести вежу-дзвіницю.
Валки врізані в стіни недбало. Стіни бабинця прирубані й підняті вверх на 4-5 вінців. У 1925 піднято на одну зрубину (20 см) піддашшя і під карнизом підопасання зроблено поребрик з дощок, набитий безпосередньо на гонти. У 1930 завершення вежі покрили бляхою, що порушило цілісність архітектурної композиції. 1960 під підвалини підведено новий підмурівок.
Врубки стін – прості замки з одно- і двосторонніми вирізами з потайним прямим зубом. Підвалини дубові, лежать на підмурівку. Вежа – каркасної конструкції. Церква двозрубна з прямокутним спільним зрубом нави й бабинця та меншим прямокутним зрубом вівтаря. Обидва зруби перекриті спільним чотирисхилим дахом з стрімким кутом нахилу, що м’яко обходить обидва зруби. Над бабинцем з даху виростає невисока вежа, перекрита наметом, що завершується цибулястою банею. Верх вежі зашальований (зараз ще і зашитий бляхою) і в шалівці прорізані голосники з арочними завершеннями.
Церкву обходить піддашшя на випустах вінців зрубів, яке біля бабинця накриває глухий ганок з трикутними прорізами. Над гребенем даху над вівтарем посаджено глухий ліхтар з барочною маківкою. Карнизи верху стін і над піддашшям профільовані з бруса. Додає краси церкві і золотистий колір натурального дерева, гонтяне кожухування стін в поєднанні з сірими (також з гонти) дахами.
Церква освітлюється прямокутними вікнами. У південній стіні вівтаря збереглось первісне маленьке віконце (37 х 34 см) з гратами. Вікна над опасанням розширені приблизно до 50 х 50 см. В інтер’єрі – у бабинці плеската стеля, а в наві й у вівтарі верхи відкриті до неба. Підлоги викладені з нерівних кам’яних плит. Зберігся іконостас другої половини 18 ст. роботи місцевого майстра – традиційно чотириярусний, різьблений з поліхромією і посрібленням різьби. В інтер’єрі церкви знаходиться також цінна ікона 18 ст. «Страсті Христові» з великою кількістю клейм, розміщених по регістрах, і центральним зображенням Розп’яття.329 З північно-східного боку від церкви збудована двоярусна дерев’яна дзвіниця.
Перший ярус дзвіниці мурований з каменя, другий – дерев’яний з парними арочної форми голосниками. Другий ярус каркасний, зашитий гонтами. Дзвіниця перекрита чотирисхилим наметовим дахом.
Ансамбль споруд церкви св. Василія й дзвіниці є цінною пам’яткою бойківської дерев’яної сакральної архітектури Закарпаття на межі віків 18-19 ст.
Джерела і література
Макушенко П. Народное деревянное творчество Закарпатья (ХVІІІ – начала ХХ века). – Москва: Строиздат, 1976; Народна архітектура українських Карпат ХV-ХХ ст. – Київ: Наук. думка, 1987.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 328 – 329.