2018 р. Звід пам’яток України

Будинок житловий (мур.) 16−17 ст., розташований по вул. Братковського, 35.

Біля будівлі колишнього монастиря шаріток знаходиться виразний одноповерховий будинок, що примикає до костьольної дзвіниці. цей житловий одноповерховий будинок на сутеренах має на головному фасаді одинадцять осей, дві з них займають двері, до яких завдяки високому цоколю ведуть муровані сходи. Над дверима металеві дашки на декоративних кованих консолях. карниз фасаду багатоступінчатий, а прямокутні вікна взяті в декоративні рамки пласких лиштв із надвіконними й підвіконними карнизами і нішами під ними. Таке вертикальне оформлення майже до карниза створює чіткий ритм, що замикається на кутах лопатками; вікна цокольного поверху завершуються лучковими перемичками й закриті гратами. За стилем будинок може належати до пізнього бароко.

Це сьогодення цього видовженого будинку, перекритого невисоким бляшаним дахом. Початок же його біографії припадає на той час, коли ще частиною теперішньої вулиці Братковського проходив перекоп (оборонний рів) Нижнього замку. Тож десь на самому початку ХVІІ ст. над тільки що осушеним ровом було зведено майже квадратний двокімнатний будинок на сутеренах.

Згодом поряд збудовано цегляну дзвіницю. Залишається загадкою, хто до кого прихилився, тобто яка споруда зведена першою.

З осушенням перекопу й появою Пазаринської вулиці будинок двічі добудовувався. Перший раз – три кімнати і другий – ще дві. Правда, зовнішні стіни були вже не такими товстими, як на його початку. Добудову зроблено, скоріше за все, у наступному столітті.

У писемних джерелах і на перших планах позначено, що в будинку розташовувалася аптека. Є навіть свідчення, що належала ця найдавніша аптека вельможному Жолтовському. Немає тільки свідчень, яку саме частину будинку вона займала. Можливо, будинок був напівгромадським – напівжитловим.

Відновилося громадське використання будинку лише у міжвоєнний час: у ньому розташовувалася повітова команда поліції, потім каса для хворих, а з кінця 1939-го – міська поліклініка, в якій до арешту в 1940 р. працював лікар Адам Войніч, автор книги «Старожитній Луцьк».

Найбільш стара частина будинку − підвал. На це вказують жолобчаста цегла, характер кладки стін і склепіння у підвальних приміщеннях тощо.Сучасна наземна частина будинку споруджена пізніше, ймовірно, у XVIII ст.

Джерела та література:

Абрамюк І. Місце житлових будинків у формуванні забудови Луцька ХVII–ХІХ ст. / І. Абрамюк // Старий Луцьк: наук.-інформ. зб. ЛДІКЗ. – Луцьк : Терен, 2009. вип. V. – С. 187–191;

Гнатюк-Сосна Л. Дослідження монументального будівництва на терені Великої Волині в ХІХ−ХХ ст. / Л. Гнатюк-Сосна // Архітектурна спадщина України. Ч. 3. – К., 1996. – С. 117−128;

Колосок Б. В. Луцьк – пам’ятка архітектури та містобудування : історико-архітектурний нарис / Б. В. Колосок. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 124 с.;

Колосок Б. В. Луцьк : Архіт.-іст. нарис / Б. В. Колосок, Р. Г. Метельницький. – К. : Будівельник, 1990. – 192 с.;

Луцьк стародавній: Пам᾽ятки Старого міста. – Луцьк : Терези, 2015. – 128 с.;

Пясецький В. Будинок біля дзвіниці на Братковського, 35 / В. Пясецький // Пясецький В. Луцьк. Старе місто. Кн. 1. : історико-краєзнавчі нариси / В. Пясецький. – Луцьк, 2013. – С. 277–279.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 18 – 20.