2003 р. Європейське малярство XVII-XIX століть в експозиції художнього музею в Луцьку
Олена Слота
1973 року в давній частині Луцька, у приміщенні Шляхетського суду на території замку Любарта, відкрито картинну галерею – художній відділ Волинського краєзнавчого музею. Постійна експозиція невелика – займає лише три зали. В основі її – пам’ятки з колекції князів Радивилів, давньої збірки живопису в Олиці майстрів Західної Європи XVII -XIX століть і малярства Польщі.
Формування колекції розпочалося в 1930-х роках. Саме тоді до збірки надійшли перші твори. Та основна частина колекції, що стала ядром майбутнього музею й визначила структуру його експозиції, – це надходження 1940 року. Після встановлення радянської влади родинне гніздо князів Радивилів в Олиці, неподалік Луцька, втратило свого власника. Згідно з вказівкою нової влади, палац і все майно націоналізовано. Історичні цінності, що кілька століть передавалися з покоління в покоління, нищено й розграбовувано. Однак подвижницькими зусиллями співробітників обласного краєзнавчого музею врятовано цінні зразки світового мистецтва, виставити які б мали за честь найкращі музеї світу. А втім, до музейної збірки потрапила лише невелика частина унікальної колекції князівської родини.
Художній музей міг втратити свої найкращі експонати під час Другої світової війни, а також і в повоєнний період, у середині 1950-х років. Тоді до Луцька приїхали львівські колеги з метою забрати найвизначніші твори колекції на підставі того, що їх не реставрують і не експонують. І хоча малярські твори справді потребували належних приміщень для зберігання й експонування, завдяки активній позиції працівників Волинського краєзнавчого музею вони все ж таки лишилися в Луцьку.
Першу реставрацію творів європейського мистецтва з луцької збірки виконано 1957 року в Києві. У 1960 році їх уперше виставлено в шести залах обласного музею. До 1973 року невелику кількість робіт, що надійшли в 1940-му й пізніші роки, експоновано в різних приміщеннях краєзнавчого музею.
Постійна експозиція художнього музею нині налічує п’ятдесят п’ять творів образотворчого мистецтва, з них – сорок сім живописних полотен.
Розділ західноєвропейського малярства побудований за історично-хронологічним принципом. Це дає змогу глядачам послідовно, хоч і фрагментарно, знайомитися з тенденціями розвитку, художніми традиціями, стильовими напрямами мистецтва країн Західної Європи XVII-XIX століть.
Полотном видатного майстра „золотого часу” іспанської культури Хусепе де Рібера „Святий Єронім” розпочинається огляд постійної експозиції музею. Роботи цього художника є у відомих музеях світу: в картинній галереї Дрездена, Ермітажі, музеї Прадо в Мадриді та інших. В Україні Х.Рібера експонується, крім Луцька, ще у Львові. „Святий Єронім” іспанського мистця – це справжня окраса колекції луцького музею.
XVII століття дало світові ще одне славетне ім’я – Франс Снейдерс. В експозиції виставлено дві його роботи – „Натюрморт” і „Пташиний концерт”, написані в притаманній мистцеві життєствердній манері. Насолода багатством, дарованим людині природою, – тема робіт фламандського майстра.
Тогочасне мистецтво Франції репрезентують полотна Нікола Пуссена й Жака Куртуа (Бургіньйона).
Чільний представник класицизму Нікола Пуссен черпав сюжети для своїх творів у міфології, історичних легендах, книгах Святого Письма. Його приваблювали сильні характери, величаві вчинки, вияви щирих почуттів. Експонована в музеї картина Пуссена „Елеазар і Ревекка” ілюструє старозавітну історію.
Творчість баталіста Жака Куртуа (Бургіньйона) представлена двома „Баталіями”. На полотнах овального формату художник змалював епізоди сутичок кавалеристів на тлі пейзажу, що ховається за димовою завісою. Битва тут – узагальнений образ усього страшного, небезпечного, що загрожує людині.
Творами генуезького майстра Алесандро Маньяско пишаються найкращі музеї світу й приватні збірки. Дві його роботи – „Біля джерела” й „Пейзаж” зберігає музей. На першому полотні – могутні дерева пронизують синь неба з білими плямами хмар, зображені на передньому плані люди губляться серед величної природи. На другому полоти юнаки на прибережному камінні станов лять єдиний цілісний образ з безмежнш краєвидом, що розгортається за ними.
Зразком відомого у світовому мисте цтві „живопису реального життя” є робо та міланського майстра XVIII столітті Франческо Лондоніо „Сільський двір”.
Значного поширення в європейськом) малярстві XVIII-XIX століть набув порт ретний жанр. Еволюцію цього жанру дж змогу певною мірою простежити наявна І Художньому музеї Луцька добірка портрету парадного, романтичного, сентиментального, салонного тощо.
Серед групи парадних портретів вирізняється робота невідомого майстра XVIII століття – поясне зображення Катажини Лещинської.
Портрет графині Красинської – парадний з елементами сентиментальності – належить до творчого доробку австрійського майстра Йозефа Грассі. Його робота відзначається елегантністю, вишуканістю, м’якістю ніжних світлотіньових переходів. Мистцеві вдалося створити витончений образ молодої жінки.
Академічний напрям репрезентований „Портретом шляхтича” австрійця Гайнріха Гольпайна.
У музеї експонується також низка творів портретного малярства доби романтизму. Найдовершеніший з-поміж них є портрет польського поета-класика Зигмунта Красинського пензля знаного французького майстра Анрі Шеффера.
Тяжінням до психологізму, проникненням у духовний світ моделі відзначається портрет поетової дружини Елізи Красинської. Автор цієї роботи – Франц Вінтергальтер. Здобувши славу художника-портретиста, він працював при правлячих дворах Франції та Росії. Вінтергальтер задавав тон на виставках Салону в Парижі. Його робота, безперечно, є чільним твором портретної галереї луцького музею.
У дусі салонного малярства написане полотно австрійця Йозефа Нойгебауера „Сестрички”. Для твору характерне обігрування деталей, ідеалізація всього зображеного – від дитячих облич до старовини на передньому плані.
Популярний в європейському мистецтві XIX століття історичний жанр представлений в експозиції музею роботами польських малярів. З них передусім варто назвати картину „Битва під Хотином” Юзефа Брандта. У ній мистець демонструє своє захоплення українською тематикою. Він майстерно відтворює давній одяг, зброю, упряж, музичні інструменти. Полотно переносить глядача в мальовничо-екзотичну обстановку початку XVII століття, коли в 1621 році неподалік Хотинської фортеці об’єднана армія козаків і поляків розвіяла міф про непереможність турецької армії.
Фольклорні мотиви – обряди, звичаї та побут польського народу лягли в основу різдвяного триптиха Влодзімежа Тетмайєра („Колядки”, „З’явлення Богородиці”, „У селянській хаті”).
Творчу спадщину Войцеха Коссака репрезентує „Вершник”. Цю роботу, як і експонований також скульптурний твір – погруддя Фридерика Шопена невідомого майстра початку XIX століття, музей придбав від одного приватного власника в 1961 році.
Нещодавно музейні фонди поповнилися новими творами. Одним з них є майстерно виконана копія з роботи іспанського художника Бартоломео Естебана Мурильйо (1618-1682) „Мадонна з немовлям”. Вона значно менших розмірів за оригінал, напис на звороті засвідчує, що зроблено її в Дрезденській картинній галереї. Ця робота, як і багато інших творів, чекають на реставрацію.
Джерело: Пам’ятки України, 2003 р., № 3, с. 62 – 65.