Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

Якщо в обличчі міст XI – XII століть головну роль відігравали культові споруди, великі собори, то тепер домінуючими стають силуети численних високих башт, образ яких входить у свідомість народу, формує просякнуті світським началом норми архітектурної естетики. Видні здалека храми та численні високі стрункі башти звеличували в очах сучасників не тільки князя, а насамперед батьківщину, народ, збільшували їх престиж і славу. Яскравим зразком добре збереженої оборонної споруди тих часів є башта в Кам’янці біля Берестя, що її збудував між 1271 – 1289 роками майстер Олекса. Незважаючи на суворий силует, вона виглядає мальовничо завдяки невибагливому прикрашенню нішами та поребриком. Цей напрям у розвитку оборонної архітектури ведуть далі майстри Луцького замка (наприкінці XIII століття, можливо, за Мстислава Даниловича, було розпочато перебудову його у тривкішому матеріалі – цеглі), на що вказує певна ідентичність матеріалу, способу мурування і окремих деталей з баштою в Кам’янці біля Берестя.

В XIV столітті Луцьк стає значним політичним і культурним центром Волині, посилюються його зв’язки з західноєвропейськими країнами, з готичним мистецтвом німецьких і польських земель.

Саме в цей час у волинській архітектурі з’являються деякі конструктивні й декоративні елементи готики (контрфорси, нервюрні склепіння, які використовуються в діяльності місцевих майстрів у своєрідній інтерпретації.

З луцьких укріплень до нашого часу збереглися Верхній замок та рештки стін Окольного, або Нижнього, замка. Укріплення передмістя не збереглися. Верхній замок займав невеликий мис між річками Стиром і Малим Глушцем. З напільного боку мис захищав глибокий рів. Спочатку зведено велику надбрамну вежу, трохи пізніше збудовано башти Владича та Стирова і муровані стіни між ними. Призматичні об’єми башт виглядають могутніми і величними не тільки тому, що вони прості за формою і пропорціями, але й тому, що великі масиви вдало контрастують з невеликими отворами бійниць та вікон у бік двору, оздоблених готичними валиками з лекальної цегли та поясками поребрику в завершенні. Головна брама має багатопрофільований наличник з лекальної цегли, а Стирова башта – білокам’яний, стрільчастої готичної форми.

Щоб пом’якшити одноманітний вигляд мурів, в основі зубців-мерлонів вимуровано полички, які завдяки світлотіні чітко вимальовуються, підкреслюючи їхню строгу ритміку. Крім того, в муруванні стін використано цеглу, яка має поливу на сторчках. Покладена в шаховому порядку, вона виділяється яскравими барвами, що надає стінам мальовничого вигляду. На території замка, крім палацу господаря, були ще житлові будинки бояр, єпіскопський палац та кафедральний собор. Великий зал палацу господаря був, мабуть, перекритий зірчастим нервюрним склепінням, сліди якого лишились на замковій стіні.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 20 – 21.