2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Бернардинський монастир
Комплекс належить до найвизначніших архітектурних витворів України доби бароко.
Оригінальна об’ємно-просторова композиція обумовлена місцем розташування – пагорбом над долиною р. Стир при колишньому в’їзді в місто. Початок будівництва монастиря належить до 1720 р., коли заклали його фундаменти у формі підкови, аби він одночасно був ще й замком для оборони шляху, що вів до міської фортеці. У 1737 р. закладено мурований костел з центричним планом. За проектом, з боку поля пагорб наче оперезувався 100-метровим півкільцем масивного будинку келій зі схожими на бойові башти півциліндричними ризалітами в центральній його частині. У внутрішньому дворі півкільця височів костел, навпроти якого на відстані близько 50 м стояла дзвіниця, що завершувала парадну композиційну вісь ансамблю.
Але такий проект не влаштовував капітулу, і фундаменти храму були розібрані. Протягом 1754-1789 рр. здійснено будівництво костелу за проектом єзуїтського архітектора П.Гіжицького. Костел наслідував зразки архітектури єзуїтів. Це восьмистовпна базиліка з трьома поздовжніми навами і трансептом, двома закристіями, нартексом і криптою. За походженням план костелу – ренесансний і наближався до плану церкви іль Джезу в Римі. Основні відмінності обумовлені влаштуванням переходу до сусідніх келій. Перекриття нав – хрещаті склепіння. Фасади, особливо головний, мають багатий декор, головними елементами якого є уступчасті пілястри, ніші, фіпьонки.
У 1877-1879 рр. під керівництвом архітектора Раструханова костел перебудовано на православний собор. Над перехрестям нав надбудовано баню, над нартексом – дзвіницю, внесено елементи класицистичного декору. У розмалюванні інтер’єру брали участь чеський майстер Ф.Параляк та художниця Л.Спаська.
У дворі збереглися поховання XIX ст. Вхід на територію собору в 1904 р. прикрашено мурованою брамою з декоративними кованими ґратами.
Б.В.Колосок
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 84 – 85.