1967 р. Історія українського мистецтва

Творами майстрів ікон з Либохори, з Яблунева та інших місцевостей завершується розвиток так званої перемишльської школи малярства в XVI столітті і намічаються нові, типові риси, що в XVII столітті виступлять з повною силою і нададуть нового звучання живопису. В іконах з Либохори біля Турки кінця XVI століття виразно виступає узагальнено декоративне вирішення композиції, типове для XVI століття, побудоване на контрастних кольорових поєднаннях з підкресленою ритмікою форм і жестів та посиленою динамікою руху. Що надає образам, особливо в іконах святкового ярусу, живого емоційного звучання. Значно посилюється об’ємне трактування мас, пластичне світлотіньове моделювання обличчя, хоч типаж залишається узагальненим. Це особливо помітно в характері зображення апостолів, у драпіровках з рясними складками (кожного апостола зображено на окремій дошці загостреної форми). Виконання в деталях не дуже витончене, посилюється роль контура.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 261.

Я не певен, що ікони – з цієї церкви.