Монастир св.Трійці

Монастир василіянський св.Трійці діяв на початку 19 ст. [Крижанівський О.П., Плохій С.М. Історія церкви та релігійної думки в Україні. – К. : Либідь, 1994 р., т. 3, с. 123, 314]. Монастир закрито у 1832 р. [Щербатюк В. Історія регіонів України: Лисянщина. – К.: Логос, 2002 р., с. 51]. У монастирі було Євангеліє з написами 1651 і 1657 рр. лисянського полковника Д.Якимовича; в 19 ст. ця книга знаходилась у Мгарському монастирі [Щербатюк, с. 60].

Монастир збудовано на північ від Лисянки у сер.1650-х рр. на кошти лисянського сотника. був обневений валами, мав на озброєнні гармати. У 1656 [треба: 1654] р. його відвідав антіохійський патріарх Макарій.

У 1662 р. король Ян-Казимир надав монастирю села Неморож і Бучайну Звенигородського староства. У 1670 р. король Михайло Вишневецький записав ченцям Троїцького монастиря села Лисянського староства – Смільчинці, Ганжалівку, Будище, Шестеринці, Настасинці. У 1781 р. король Станіслав-Август Понятовський підтвердив ці надання.

У 1775..1776 рр. монастир обернено на уніатський, передано василіянам. Цей василіянський монастир закрито у 1832 р. [Щербатюк, с. 126 – 127].

Уніатський монастир закрито в 1839 р. Принагідна згадка: О портретах Мазепы. – Киевская старина, 1883 г., № 7, с. 596.

За відомістю 1771 р., Троїцький Лисянський монастир належав до Переяславської єпархії [Ластовський В. Монастирі Переяславсько-Бориспільської єпархії у 18 ст. – “Переяславська земля і світ людини”, К., 1998 р., с. 132 – 135].