1966 р. Історія українського мистецтва

Розмір зображення: 618:800 піксел

Серед археологічних знахідок на території України, які можуть бути пов’язані з стародавніми слов’янами VI – VII століть, чільне місце належить славетному Мартинівському скарбу. До його складу входило кілька речей візантійського виробництва (дві срібні чаші, ложка для євхаристії) та місцеві, східнослов’янські ювелірні вироби: велика срібна пальчаста фібула, шийні гривни, деталі жіночого головного убору, предмети поясного набору (пряжки, наконечники ременів, декоративні бляшки) тощо. Особливий інтерес становить кілька декоративних бляшок, що зображують людей і тварин. Ці бляшки виготовлені способом виливання по восковій моделі і мають елементи, позолочені за допомогою амальгами [Б.А.Рыбаков. Ремесло Древней Руси. М., 1948, стор. 81 – 83].

На чотирьох бляшках зображено людські постаті. Це – чоловіки, що виконують якийсь танок. Ноги в них широко розставлені, зігнуті в колінах, руки на поясі – ось-ось пустяться навприсядки. Але вираз обличчя серйозний, навіть суворий; очевидно, це не розвага, а поважне дійство, можливо, ритуальний танок. Обличчя у танцівників голені, але з довгими вусами. Така мода була і в ранній Київській Русі: князь Святослав Ігорович, як відомо з опису Льва Диякона, мав голене підборіддя і довгі вуса. Таким же зображували на монетах і його сина – князя Володимира Святославовича. Одягнуті чоловіки в сорочку з вишиваною вставкою на грудях, підперезану шнурком, та у вузькі штани, заправлені в короткі чоботи. Отже, при всій схематичності й примітивності зображень художник правильно відтворив тип своїх сучасників, давши нам дорогоцінну пам’ятку – реальний образ слов’янина VI століття (с. 122).

Срібна бляшка у вигляді чоловіка з Мартинівського скарбу на Київщині. VI ст. Державний історичний музей УРСР.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 123.