1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Іконостас Успенського собору в Межирічі Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 414.
Недалеко від Лебедина є село Межиріч, назване так тому, що воно лежить між ріками Пслом і Ольшаницею. Місцевість тут горбиста, з виразним ландшафтом і гарними краєвидами околиць. Оселя заснована в 1642 р., з часу визвольної війни вона стала сотенним містом Сумського козацького полку. З Межирічем зв’язані першокласні пам’ятки української архітектури – дерев’яна Преображенська церква (1760 р.) і кам’яний Успенський собор (1759 – 1770, опорядження – 1775 р.). З них зберігся тільки Успенський собор. Ктитором його був архімандрит Києво-Печерської лаври Лука Білоус, уродженець Межиріча. Взірцем для будівника собору була Успенська церква в Охтирці (1728 – 1738 рр.), від якої межиріцький храм відрізняється тим, що за межі основного, квадратного в плані приміщення ледве виступають гранчасті апсида та бабинець, а на північному і південному фасадах – невеликі прямокутні ризаліти. Отже, кубічний масив помірно розчленований. Як і в його прототипі, в межиріцькому соборі чотири опорних стовпи, поставлені по осі стін прямокутних і гранчастих виступів, несуть за допомогою підпружних арок і парусів велику восьмигранну баню та напівциркульні й зімкнуті склепіння. На рівні хорів фасади оперезані доволі широким карнизом. Архітектура будівлі досить стримана; тільки наріжні пілястри, карнизи та наличники вікон з лучковими фронтончиками оживляють фасади.
Якщо художні якості екстер’єра не піднімаються вище середнього рівня, то архітектура інтер’єра, безперечно, заслуговує на велику увагу. На дев’ятикамерному хрещатому плані серед восьми низьких камер підноситься на чотирьох міцних пілонах, з допомогою підпружних арок, висока баня. Завдяки цьому прийомові тут своєрідно організовано інтер’єр і оригінально й виразно розкрито простір у висоту. Інтер’єр нескладний: в ньому послідовніше виявлена центричність, ніж у Козельці, завдяки контрастові склепистих бічних приміщень. Пуританському характерові простору відповідає оригінальний тридольний іконостас. Він ще по-барочному зламаний у плані, однак у ньому переважають білі площини, з якими контрастують позолочені архітектурні елементи та зрідка розміщені рокайлеві картуші. Цей іконостас несе в собі елементи заперечення старих мистецьких засад і провіщає народження іншого стилю – класицизму.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 418 – 419.