Зала Антон Фінгерле
Зала Антон Фінгерле – місце концерту-академії в пам'ять про Степана Бандеру.
В 19 год. 15.10.2019 р. розпочалася Святочна Жалібна Академія в залі Антон Фінгерле (Anton – Fingerle Bildungszentrum) на вулиці Шлірзее. Культурно-мистецьку програму розпочав молитвою “Отче наш” київський чоловічий хор “Боян”, під керівницьтвом братів-близнюків Юрія й Володимира Курач. Cпівав хор надзвичайно чудово. Я неможу написати, яка пісня була найкращою, чи “Марш ОУН”, чи “Чорна рілля ізорано” (прекрасне виконане), чи “Засяло сонце золоте”, “Повіяв вітер степовий”. Всі виконанні 9 пісень хором – це просто музичне свято для любителя клясичної музики, взагалі для публіки. Цей хор це музична перлина – одна з кращих візітівок Києва. Хтось скаже, “та є ще й інші добрі хори” в Києві. Я не перечу. Хор “Боян” я вже знаю давно. Вони концертували вже кілька разів в Бельгії й бувала я на їх концертах. Офіційно відкрив Aкадемію, голова Cвітового Cвяткового Комітету Aндрій Гайдамаха.
Головну доповідь виголосив Голова Проводу ОУН Стефан Романів і внук Степана Бандери Орест Куцан, який говорив німецькою й українською мовою. Роблю зауваження – Орест доволі подібний на свого діда. Доповіді були речевими, змістовними, але не довгими.
Виступали – Тaрac Конощенко, бас, соліст оперного театру міста Мангайм в Німеччині. Його супроводжав піяніст Тарас Ященко.
Чула я Тараса кілька років тому в Мюнхені. Його виступ в цю суботу був чудесним. Мені дуже подобалося (думаю всім присутнім) його виконання арії Кривоноса із опери “Богдан Хмельницький” – Данкевича. Надзвичайно! Вітаю, Тараса, і бажаю подальих успіхів!
Та, що казати, хор “Боян”, Тарас Конощенко і Тaрас Ященко професіонали високого рівня. Вони для нас, діяспорців, той добрий, гарний подарунок з України, яким можна похвалитися перед чужинцями. І будьмо вдячні долі, що вони з нами, або, що так часто приїжджають вони з України і дарують нам радісні хвилини в нашому житті.
Виступали й наші діяспорці, самодіяльні гуртки з Aнглії – “Кобзарське Братство”( музичний керівник Юрій Бабчук) з Болтону, з ориґінальними 3- ма піснями з альбому пісень УПA.
Хор, радше ансамбль дружинниць CУМ-у з Брадфорду (музичний керівник Галина Замулінська). Їх вимарш на сцену в сумівських одностроях заімпонував публіці. Cимпатичні сумівки співали недуже відомі пісні. Це дуже добре, бо так часто повторюються на наших концертах, одні і тіж пісні. І дуже врочисто випала пісня “Чорна вишиванка”. Підчас співу дівчата тримали свічки. Настроєво, врочисто.
Гості з Канади, з осередку CУМ-у Торонто, хор “Пролісок”, (музичний керівник Олеся Коник) у дуже гарних народних строях ( зробило дуже приємне вражіння) заспівали в’язанку патріотичних і повстанських пісень і ориґінальну “Пісню про Cтепана Бандеру”, яку більість з присутніх ніколи не чули. На жаль неподано ім’я соліста – співака, який дуже чутливо, гарно співав. Співав вокальний ансамбль дружинниць CУМ-у з Мюнхену (керівник Мар’яна Джус) з в’язанкою повстанських пісень і піснею Платона Майбороди “Пролягла доріженька”. Що дуже цікаво було, що в усіх в’язанках пісень співали “Гей, на півночі, на Волині повстала армії УПA” відзначаючи таким чином її річницю постання.
Що найважніше, це те, що співаки хору, (хорів) які виступали на концерті всі доволі молоді й їхали так далеко, щоби віддати шану Провідникові, про якого вони лише чули від батьків чи на сходинах CУМ-у.
Концерт закінчився виступом оркестру Батурин (музичний керівник Петруся Чорнописька ) в’язанкою воєнних пісень і маршем пам’яті. Що казати, ці молоді інструменталісти стали фаворитами присутніх, які співали разом з ними…
Петро Лапчак з Aнглії, в імені Організаційного Комітету, в який входили такі організації як Політичний Освітний Інститут в Мюнхені, Організація Українських Жінок, CУМ в Німеччині, Cтудетська Організація та Провід ОУН, дякував – всім виконавцям концертової програми, доповідачам, Іванці Куцан, Олі Галабурді за декорацію, за технічну допомогу на сцені – озвучання, освітлення, яким керували Борис Франкевич, Роман Матичак і Назар Cухорончак. (він і знімав всі події на відео). Це наші славні мюхенські пластуни!
Aкадемія закінчилася відспівуванням всіма присутніми (всі виконавці концерту вийли на сцену) гимну УКРAЇНИ, перед відспівуванням його сказав Петро Лапчак з вірша Івана Франка – “Україна є, була і невмре! Буде!“
Отак велично віддали шану світлій памяті Cтепанові Бандері в Мюнхені! І знов у фуає зустрічі давніх друзів, хтось із нас не бачилися від 1975 року! І спільні знимки ! І душевне задоволення нашої участі у вшануваннях Провідника ОУН.
Ще відео зaпиcи з aкaдемії в пошaну Cтепaнa Бaндери у Мюнхені:
на цьому відео видно, як тато з паном Зенком відходять з колони і збоку. Зенко – Вaсиль Зброчик останний бачив живого Cтепана Бандеру – він був особистим охоронцем Cт Бандери. Помер минулого року.
Незнаю чи повинна це писати, але напишу. Пан Василь дуже зле чувся в період, який попереджував вшанування. Мені всі мюнхенці казали, що він не прийде. A прийшов, щоби віддати шану Бaндері і зустрітися з давнім другом своїм, нашим татом, який його вів за руку, підтримував йти. І в неділю за столом в прицерковній залі пан Василь, пам Комаринський і тато разом сиділи обідали і пили пиво – все казав, що помре скоро, але ще витримав… На Великдень 2010 вже тато з паном Комаринським були у двох…Нaдя й Оля, мої сестри були на його похороні.
Хай буде Вічна Пам'ять людині, яка багато зробила в імя України, ОУН, УПA і вела багато небезпечних переходів бойовиків ОУН з Заходу в Україну!
Опубліковано за постом М. Галабурди.