Українці у місті Млада Болеслав

Ярослава Струк

Коли у військовому таборі в Яблоннім в Подєштєді вибухла епідемія тифу, дуже багато бійців померло. Тому вирішили деяку частину бійців перевезти до Млада Болеслав до твердині (фортеці – І. Парнікоза), там у одній камері було 150 чоловік. Коли вояків випустили на свободу, деякі вирішили залишитися в М. Болеслав.

Серед них були: Брунчишин (врей, прийняв українське ім´я), Гнат Бельзецький, Іван Возьний, Михаїл Грицик, Юрій Кузів, Георгій Назар, Копиняк, Станіслав Стадник, Скочиляс, Солінський, Іванівський, Корняк, Мазур, Сенів, Михайлищук, Др. Микола Грицай, Теодор Кульган, проф. Гупаловський.

Жінки: Марта Возьна, Анна Грицик, Іванівська, Марія Михайлищук, Марія Бохонок, Кульган.

В М. Болеслав мали «Українську хату» (домівку – І. Парнікоза).

В 1945 р. НКВД арештувало:

Брунчишин, розстріляний перед австрійською границею.

Іван Возьний, Михаїл Грицик – пропали безвісні.

Ігнатій Бельзецький опинився на Сибірі, де був у таборі з Блаженішим Патріархом Йосифом Сліпим, вернувся по 20 роках.

Юрій Кузів на Сибірі побув 25 років, вернувся.

Перед Першою світовою війною до Млада Болеслав прибули: Іван і Анастасія Горлич з маленькою донечкою Анастазією. З чеськими вояками приїхав через Владивосток Симеон Кінаж з сиротою Клавдією, маленькою дитиною, яку прийняв за свою.

Наведений текст спогадів Я. Струк передано І. Парнікозі 2024 р. Наводимо з мінімальними правками та коментарями І. Парнікози.