1967 р. Історія українського мистецтва

Одним з найвидатніших майстрів львівської групи і провідним майстром цього напряму є автор іконостасного комплексу 60-х років XVI століття з Наконечного (передмістя Яворова). Чорним контуром чудового рисунка цей художник немов відриває постаті від тла, чітко виділяючи об’ємність форм тіла та складки розвіюваних драпіровок. При цьому він пластично підкреслює ритм руху. Графічний елемент у нього відіграє дуже велику роль, але лінія не сковує форми. Виразна лінія разом з відповідним розташуванням кольорових площин холодної тональності зливається у його творах в одну життєрадісну мелодію.

Сріблясте тло густо покрите тисненими орнаментальними мотивами у вигляді сучкуватих довільно розкиданих кривульок, які нагадують вибійчасті мотиви. Накладання фарби прозорим тонким шаром, крізь який просвічує білий грунт, поступове вибілювання основних кольорових площин справляють враження надзвичайної легкості і радісного настрою. Живописна мова збагатилася новою формою градації тонів, освітлення стало важливим елементом колористичного рішення композиції.

Автор майстерно моделює обличчя, застосовуючи легкі штрихування білилом. Обличчя апостолів світлої золотисто-смуглявої карнації наділені індивідуальними рисами, погляд виразних, гарного рисунку очей сповнений теплого, привітного виразу. Особливо ніжної жіночої чарівності сповнене обличчя Марії. Напрошується думка, що творець малюнка до гравюри з зображенням Луки в «Апостолі» львівського видання 1574 року був близький до художньої манери цього майстра, а можливо навіть, що це був один і той самий художник. На це вказує, передусім, стиль з виразно графічним підкресленням об’ємних форм тіла та вільним укладанням драпіровок.

Значний інтерес становлять не лише великі, деісусні, але й невеличкі празничні ікони з Наконечного. В них виявляється дар митця ясно і зрозуміло будувати композицію, оживляти окремі сцени, звертаючи увагу на деякі деталі. Але підкреслена ритміка ліній і форм тут уже не відіграє тієї ролі, що в зображеннях апостолів. Вишукана граціозність поступається перед безпосередньою щирістю зображень. Тісно пов’язані з майстернею цього автора та його послідовників, очевидно, й іконостасні комплекси або їх частини з Потелича, Нестерова (Жовкви), Яворова, Дрогобича, Вовча, Бусовиська, Мельничного, Медвежі, Ясениці-Замкової та багатьох інших місцевостей.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 267 – 268.