Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

Церква св. Михаїла

Церква св. Михаїла

Розмір зображення: 738:800 піксел

Новоселиця Міжгірський район

Церква св. арх. Михайла. 1851. (УГКЦ)

Каплиця. Перша половина XIX ст.

У 1751 р. в селі була дерев’яна церква, вкрита соломою, бідна і всередині, і зовні. Книги церковні були всі, крім Тріода. Образи були старі, ще добрі. Служебник до церкви купив Стефан Курин з дружиною 9 серпня 17… р. Парохом був Стефан Хворак. Очевидно, це була церква на Голиці. У 1797 р. споруджено нову дерев’яну церкву, про яку у візитації 1801 р. записано: “церков деревяна, р. 1797 поставлена, внутренно еще не докончена, для чого еще потребует 50 ринских, а на мальованя 300 ринск., что просят із фонда религійного. Снарядами сооружена”.

Як розповідає церківник Михайло Тереш, ця церква, присвячена Вознесінню Господньому, стояла в урочищі Плай вище теперішньої до середини XIX ст. і згоріла якраз на Вознесіння, після чого збудували муровану церкву. Кажуть, що склепіння церкви було вимуроване неякісно і завалилося, травмувавши майстра. Нове перекриття зробили з дерева. Збереглися списки фундаторів різних етапів спорудження церкви.

Іконостас, жертовник, кивот походять, мабуть, з кінця 19 ст., оскільки на балдахіні давніше була дата – 1892. Ікони намалював єпархіальний художник Корнелій Фенцик у 1895 р. До цінних старожитностей належать антиминс із часів єпископа М. М. Ольшавського, копіє з написом: “Basilius Zavagyak 1 juni 1910 anno”, чудово оздоблене Євангеліє 1780 p. Табличка над входом містить три дати – 1764, 1851 та 1995 р. Перша дата, звичайно, не має стосунку до теперішньої церкви, друга позначає, мабуть, початок будівництва (в пресі писали про завершення будівництва в 1857 р. за намісника Стефана Мустяновича), а третя свідчить про останній ремонт.

Біля церкви збереглася дерев’яна дзвіниця добрих пропорцій, а донедавна зберігалося двоє дерев’яних вхідних воріт. Дзвіницю збудовано після того, як у склепінні храму з’явилася тріщина і дзвони з вежі довелося зняти.

Спочатку були 4 дзвони, але два найбільші реквізували в Першу світову війну. Збудував дзвіницю в 1940 р. тодішній куратор Іван Сербайло, а священикував тоді Еміл Мустянович. Тоді ж будівельник з Волового Золтан Клайне зробив ремонт церкви.

Дерев’яна каплиця є єдиною збереженою спорудою такого типу. Архітектура каплиці дуже проста і приваблива саме цією архаїчною простотою. Основу утворюють чотири масивні, покладені горизонтально бруси – “трами”. На них вертикально встановлено стовпи, закріплені вгорі “вінцем”. Каркасну конструкцію зміцнено по діагоналі “розпірками”. Каплицю вкрили шатровим дахом.

Усередині містяться унікальні вироби народного мистецтва – кругла дерев’яна скульптура XIX ст.: розп’яття і дві жіночі фігури. Ремонтував каплицю Іван Сербайло, а в 1982 р. її перенесено в Ужгородський музей просто неба.

27 червня 1928 р. єп. Петро Ґебей посвятив у селі каплицю, вперше присвячену св. Кирилу і Мефодію.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 442 – 443.