Церква св.Михаїла
Вигляд з південного заходу [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1986 г., т. 4, с. 91]
Церква 18 ст. (дерев.) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави” № 442 від 6.09.1979 р.].
Дерев’яна церква св.Михаїла 1885 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 135].
Церква св.Михаїла 1786 – 1865 рр. (дерев.) та дзвіниця 1865 р. (дерев.) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
Розкидані на пагорбах села привабливі, особливо Новостав, де прямо над дорогою, майже на 50-метровій височині видно в сильному ракурсі невеличку одноверху тридільну дерев’яну церкву. З цвинтаря відкривається надзвичайної краси долина Вілії з селами на берегах [Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 190].
МИХАЙЛОВСКАЯ ЦЕРКОВЬ И КОЛОКОЛЬНЯ, 1865 г. Деревянная, трехсрубная, одноверхая. Неф и бабинец приближены в плане к квадрату (длинная ось бабинца проходит вдоль длинной оси сооружения), апсида пятигранная. Неф выделен большими размерами и верхом, конструктивно состоящим из высокого сомкнутого рубленого свода, покоящимся на широком световом восьмерике, переход к которому стен четверика осуществлен при помощи плоских парусов.
Беззаломный верх нефа, максимально увеличивающий пространство сруба, решён в традициях волынской школы народной архитектуры. В бабинце и апсиде подшиты потолки. Бабинец освещается одним маленьким окном. Сооружение ошалевано вертикально досками с нащельниками. В интерьере бабинец открывается в неф высокой граненой аркой-вырезом. Колокольня расположена юго-восточнее церкви, деревянная, двухъярусная, четверик на четверике, рубленая. Проемы для звона прямоугольные. Четыре щипца верхнего яруса, высокая четырехскатная шатровая крыша с венчающей главкой, горизонтальная шалевка срубов – результат капитального ремонта конца XIX в. Ансамбль памятника является характерным произведением волынской школы деревянной архитектуры. [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1986 г., т. 4, с. 91].
Довідка на сайті