Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Церква Вознесіння

Церква Вознесіння

Нижній Студений. Церква Вознесіння Господнього, 1926 р. Світлина 1992 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 440.

Нижній Студений Міжгірський район

Церква Вознесіння Господнього. 1926. (УГКЦ)

Матеріали на спорудження мурованої церкви почали заготовляти в 1921 p., після того як громада на зборах, проведених о. Іваном Мустяновичем, висловилася за будівництво. Для ведення робіт було обрано раду, до якої увійшли Василь Мазур, Федір Жиган, Федір Гуйван, Федір Томинець, Дмитро Щадей та Олекса Ціфрак. Будівництво вирішили розпочати аж у кінці 1923 р. і тоді вибради раду у складі 27 осіб. Населення села поділили на 5 категорій залежно від майнового стану. Найбагатші мали внести по 2000 чехословацьких корон і матеріали, внески інших категорій становили 1700, 1300, 700 корон і матеріали, а найбідніші здавали по можливості. Очолив раду Дмитро Щадей.

Церкву довжиною 20 м і шириною 10 м, з високою вежею будували з 1924 по 1926 р. Посвятив її єпископ Петро Ґебей 26 травня 1928 р. у присутності священика Євгена Медвецького та 6 монахів, що здійснювали місію в селі.

Згадують, що проект церкви зробив інженер-залізничник із Скотарського, головним майстром був угорець Янош Лешко, а дахову конструкцію клав також угорець Райк. Чотирирядний іконостас спорудив у 1946 р. різьбар з Підгорян (Мукачево) Ілля Винар, а художню роботу виконав Д. В. Мешко.

У вежі – три дзвони. Найдавніший з 1821 р. має напис: “Сей звон до Нижньой веси Студеное іждівенієм общества ізлят в Пряшеві”. Вага його 415 кг. Другий дзвін відлито 1929 р. на честь св. Михайла, а третій вагою 25 кг з присвятою св. Іллі відлив Ф. Еґрі.

Першим священиком у цій церкві був о. Іван Мустянович. Наступниками були о. Євген Медвецький, о. Сільвай, о. Реківчак, о. Микола Анталь, о. Михайло Манзюк. Першим куратором був Василь Мазур.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 438 – 440.