1987 р. Народна архітектора українських Карпат

[Опис соляного промислу]

Згідно опису з 1771 р., у с. Петранка, як писав перевіряючий, стояла велика бочкова вежа, побудована з ялинового дерева стовпової конструкції. Дах покритий ґонтами, довжиною 50, шириною 25 ліктів; в ній вмонтовані дві великі панви для виварювання солі, кожну з них підтримують по сто гаків, на яких ці панви лежать. Двері подвійні, двоє на бігунах з засувами, одні двері на схід, другі на захід, вбудовані в стінах, дверей менших теж двоє, так само вбудованих в стінах. При цій вежі зроблене на стовпах піддашшя для фір, де в негоду вантажили сіль.

Менші за своїми розмірами були «вежі гускові», побудовані з дерева ялиці, з яких дві покриті ґонтами, а дві дошками. Кожна з них має вхід із заходу. Ворота великі, на бігунах. Кожна з веж має по одному черуну.

Для сушіння солі будувались сушарні різної величини. В одному з описів сушарні говориться, що вона побудована з дерева ялиці, глиною обліплена, дах покритий ґонтами, піч мурована з цегли, одне вікно, в ньому одна мала шибка, тепер в цій сушарні живе ремісник [ЛНБ АН УРСР. – Ф. 141, спр. 288/П. – Арк. 12 – 13]. Як видно, ця сушарня була побудована на взірець житлового приміщення.

Джерело: Народна архітектура українських Карпат. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 164 – 166.