2018 р. Звід пам’яток України

Покровська церква (мур.) 1745 р., знаходиться на краю села біля тракторної бригади.

Цим дивовижної краси храмом милується кожен, хто проїжджає трасою Рівне-Луцьк. 13-купольна церква Святої Покрови, що у селі Піддубці Луцького району, виграє золотом на сонці. Небесне світило осяює святиню. Здається, що храм перебуває в особливій оболонці, яка промениться, і підноситься обитель над землею. Ти наче потрапляєш в інший вимір.

Покровська церква в селі Піддубцях неподалік Луцька є визначною пам’яткою барокової архітектури в Україні. Серед місцевого населення існує дві легенди, пов’язані із заснуванням православного монастирського скиту в лісі, де на багатовіковому дубі знаходилася чудодійна ікона, та з побудовою на цьому місці російською імператрицею Катериною ІІ мурованих монастирських келій і збереженої до нинішнього часу церкви.

Однак в обліковій документації пам’ятки архітектури національного значення Покровської церкви в селі Піддубці Луцького району значиться, що вона була збудована ще в 1745 р., тобто, задовго до сходження на трон названої імператриці. В архітектурному описі пам’ятки відмічено, що церква мурована, хрестово-центрична в плані, із видовженою вівтарною частиною та прибудованими по раменах хреста фланкованими баштами-дзвіницями. Таким чином, разом з банею над середохрестям, споруда отримує вигляд дев’ятиверхого храму. Башти розчленовані лопатками, розкрепованими по карнизу. Фасади завершені бароковими фронтонами, увінчаними декоративними главками. Вікна пам’ятки оздоблені ліпними наличниками.

Інтер’єр храму прикрашений олійним орнаментальним живописом та має дерев’яне різьблення ХІХ ст. Існує дерев’яний різьблений чотириярусний позолочений іконостас також ХІХ ст. Неподалік церкви розташована брама, що залишилася від давньої огорожі. Брама мурована, трипрольотна, виконана в барокових формах. Як свідчать архівні документи, основними фундаторами монастиря в Піддубцях були волинські пани Юрій та Розалія Ольшанські, які володіли війтівством в Овручі та урядом підкоморія в Луцьку. Саме вони в січні 1741 р. надали із свого фонду піддубцівських земель плац 160 на 160 ліктів, на якому впродовж кількох наступних років були змуровані церква і кляштор. Вони також надали на монастир орні землі та сіножаті й 12 000 злотих грошей на утримання восьми монахів, а також право збудувати бровар для виготовлення монахами пива. Цього ж року ще один волинський пан Антоній Трипольський, на той час полковник війська польського, записав кляшторові 24 000 злотих.

Піддубцівський монастир належав до василіанського чину – єдиного монастирського ордену греко-католицької церкви, незалежного від місцевих єпископів і підпорядкованому особисто папі Римському. Що ж стосується власне спорудження самої церкви в Піддубцях, то кошти для її будівництва були надані Людвікою Гоноратою з Потіїв Любомирською, дружиною князя Станіслава Любомирського, власника маєтків Рівного і Дубна та князем Михайлом Казимиром Радзивілом володарем Олики і великим гетьманом коронним. Саме ними до створення проекту храму був залучений відомий єзуїтський архітектор Павло Гіжицький, який на цей час вже мав архітектурну практику в Луцьку. Михайло Радзивіл своїм коштом у 1745 р. багато оздобив церкву. Так як Піддубцівський василіанський монастир нараховував менше 10 монахів, то після 1743 р. він був приписаний до Луцького кафедрального василіанського монастиря Луцької уніатської генеральної консисторії.

Важливо також, що за кліровими відомостями 1799 р. монастирська церква була посвячена не Покрові, а Різдву Богородиці.

Авторитет Піддубцівського монастиря в краї був настільки високим, що навіть через три роки після його офіційного скасування і передачі монастирської церкви у відання православного духовенства, в 1799 р. василіани продовжували проживати в своїх келіях та володіли наданими їм землями.

Жоден російський священик тривалий час не насмілювався зайняти престол цього храму, хоча він вже перебував під опікою теремнівського православного благочинного Данила Росовецького.

Проте в 1868 р. в Піддубцівській церкві, що була переосвячена із Різдва в Покрову Богородиці, вже відправляв служби православний священик Іван Берегович – уродженець Волині, який закінчив духовне училище в Мильцях та Волинську духовну семінарію в Кременці. Він проживав у пристосованому колишньому василіанському мурованому будинку де було 4 кімнати, кухня, дві комори і льох. Біля церкви на той час розташовувалися ще якісь напівзруйновані повасиліанські, теж муровані, келії, які за розпорядженням єпархіального начальства розбиралися на користь храму. Покровській церкві також належала ветха каплиця на місцевому кладовищі, вона ж продовжувала володіти колишніми земельними наділами василіан. Престол в церкві був один, посвячений в ім’я Покрови Божої Матері.

Церковна дзвіниця розміщалася в одній із її башт. Щодо технічного стану церкви, то було відмічено, що церква мурована і міцна, але потребує негайного влаштування нового даху та зовнішньої штукатурки і побілки. Піддубці тоді належали до маєтку поміщиків Адольфа і Марії Сумовських, які за участь польському повстанні 1863−1864 рр. були відправлені царським урядом на заслання.

У квітні 1891 р. Леся Українка приїхала сюди із Луцька до своєї подруги Марії Биховської, вчительки місцевої церковно-парафіяльної школи. Школа, відкрита в 1870 р., розміщалася в маленькому дерев’яному будиночку біля церкви, а священик проживав у колишньому монастирському будинку. Його короткий опис подала письменниця у своєму нарисі «Школа»: «Була то стара будова, давній кляштор католицький, з товстими стінами, глибокими вікнами, з високим склепінням замість стелі, холодний, просторий…». На його стінах ще зберігалися «темні уніатські образи та дерев’яні ангели», які, очевидно, були вилучені священиком із православного храму. Десь в перше десятиріччя 20 ст. було здійснено ремонт Покровської церкви, і в описі 1911 р. вказано, що вона покрита металевим дахом. В цей же час відмічено існування в церкві вже двох престолів: головного в честь Покрови Пресвятої Богородиці і другого в малій церкві за горним місцем в честь Святого Миколая чудотворця Мирлікійського.

Події Першої світової війни істотно не вплинули на церкву в Піддубцях, за винятком того, що з неї на деякий час вивезли до Києва та згодом повернули назад чудотворну ікону Богородиці, відому на Волині ще до 1825 р. Кажуть, це копія тієї святині, що об’явилася мандрівникам на дубі (після чого вони і заснували поселення). На її пам’яті – безліч історій-зцілень. До ікони постійно здійснюють паломництво. Священик розповів:

«У Луцьку в реанімації лежала жінка. Фактично надії, що вона виживе, не було. До нашого храму прийшли її родичі – на колінах молилися біля ікони два тижні. І та жіночка почала одужувати. Коли її виписали, уся сім’я – від малого до старого – приїхала подякувати Матінці Божій. Із собою привезли велику ікону, оздоблену бурштином. Ще був вражаючий випадок, який мені переповіли односельчани. Місцевий мешканець був контужений, лікарі вже його списали. А він звернувся у молитвах до ікони – і став чути й говорити! Взагалі, люди рідко афішують проблеми, з якими приходять. А, отримуючи поміч, дякують інкогніто. Кажуть: «На небі знають, від кого і за що».

Священик також зазначив, що церква має тринадцять куполів, які символізують 12 апостолів та Ісуса Христа і додає, що всередині цього храму є ще один – Святого Миколая. Колись тут молилися монахи. Нині приміщення використовують як музей.

Після Другої світової війни за вимогою комуністичної влади було розібрано стару огорожу від якої залишилася одна лише брама, а нову теж муровану глуху огорожу влаштували зовсім близько біля стін храму. Тут же по периметру посадили дерева. Цим не лише в декілька разів було зменшено прицерковну територію, а й унеможливлено відведення поверхневих вод від споруди, її природне обвітрення та просушування. До того ж було замуровано вікно підвального приміщення храму, чим порушено його вентиляцію.

Неподалік церкви влаштували колгоспну ферму, витоки з якої посилили замулення та заростання розташованого поряд ставу. Для потреб ферми використовувався, а потім був розібраний на будівельний матеріал колишній монастирський будинок. Саме відтоді став відомим вислів про церкву: «не лишилось і сліду від її минулої краси і багатства».

У 1961 р. спеціалістами «Республиканских специальных научно-реставрационных производственных мастерских» (РСНРПМ) проводилися обстеження Покровської церкви в селі Піддубцях. Їх співробітниками Кулагіним О. І. та Шевченком В. П. було складено акт обстеження від 4 вересня, зроблено схематичні обміри, розріз, генплан, фасад і план пам’ятки.

Загальний технічний стан збереження пам’ятки відмічений в акті як добрий, були подані описи і стан її архітектурно-конструктивних елементів. Також відмічено факт проведення ремонтних робіт в 1957−1960-х роках, під час яких було пофарбовано дах, маківки, вікна і цоколь та пілястри інтер’єру, зроблено три північних маківки, відремонтовані відмостки довкола храму.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року № 970 Покровська церква в Піддубцях була включена до Державного Реєстру нерухомих пам’яток України під охоронним №125. У 1976 р., на замовлення сектору експлуатації пам’яток цього відділу, технічне бюро при головному архітекторі Волинської області розробило охоронну зону пам’ятки. Два акти працівників сектору складені в 1979 р. Вони стосуються: від 5 квітня – технічного стану пам’ятки та від 11 жовтня – приймання виконаних ремонтно-реставраційних робіт. В цей рік було замінено покриття маківок з їх пофарбуванням алюмінієвою пудрою на оліфі, замінено водостоки, частково відремонтовано дах і фасади. Важливо, що в інтер’єрі храму замінено на висоту до 2-х метрів уражену грибком штукатурку та відновлено пошкоджений живопис.

Підмокання стін храму стало наслідком післявоєнних робіт довкола нього, а також замулення розташованого поряд ставу і засипання канави осушувальної системи, внаслідок чого значно піднявся рівень грунтових вод.

Обстеження від 13 серпня 2004 р. зафіксували посилення вище названих негативних явищ та набуття храмом передаварійного стану. Тому, з ініціативи управління містобудування та архітектури, обласна державна адміністрація підготувала подання до Держбуду України про виділення коштів для проведення невідкладних ремонтно-реставраційних робіт. Упродовж 2006−2008 рр. кошти з державного бюджету в сумі 3 млн. 115 тис. грн. були виділені та проведені відповідні роботи, в результаті яких було знято загрозу руйнування пам’ятки. Таким чином, визначна пам’ятка барокової архітектури України Покровська церква в селі Піддубцях, збудована на кошти волинської шляхти в 1745 р., нині, перебуваючи під опікою держави, знову набуває свого пишного давнього вигляду.

Церкву Святої Покрови XVIII ст. науковці вважають одним із найцікавіших взірців барокової архітектури на Волині.

Джерела та література:

Волинь: фотопутівник. – Луцьк : Надстир’я, 2014. – 72 с.;

Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю / О. М. Годованюк. – К. : Техніка, 2004. – 173 с.;

Гончарова В. Мурована сакральна архітектура Волині барокової доби / В. Гончарова // Минуле і сучасне Волині та Полісся. – Луцьк, 2009. – Вип. 32. – С. 297–299;

Де ви, новітні меценати?: Свято-Покровська церква у с. Піддубці Луцького району // Штинько В. С. Волинь: храми і люди : крає знав. Нарис / В. С. Штинько, Є. Ковальчук. – Луцьк : Терен, 2010. – С. 57–61;

Івченко А. С. Україна. Захід: путівник / А. С. Івченко. – Київ : Картографія, 2009. – 226 с.;

Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. – К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1970. – 746 с.;

Історія української культури: у 5-ти т. Т. 3. Українська культура другої половини ХVII–XVIII ст. – К. : Наук. думка, 2003. – 1246 с.;

Коструба Н. Під покровом Піддубецької ікони Божої Матері / Н. Коструба // Слава праці. – 2013. – груд. – С. 3;

Краснодемський В. Тринадцять куполів підпирають небо над Піддубцями / В. Краснодемський, М. Якименко // Голос України. – С. 12;

Кравчук Н. У Піддубцях стоїть тринадцяти купольна церква / Н. Кравчук // Вісник +К. – 2011. – 6 січ. – С. 13;

Клим᾽юк О. Церква Покровська / О. Клим᾽юк // Слава праці. – 1990. – 18 верес.;

Недільський В. У Піддубцях живуть чудеса / В. Недільський // Володимир. Вечір. – 2011. – 3−19 січ. – С. 6;

Піддубці – Ромашківка – Олика – Клевань – Пересопниця // Прогулянка Волинню та Луцьком: путівник / П. Троневич, О. М. Карпіна. – Київ : Балтія Друк, 2015. – С. 103−119;

Піддубцівська сільська рада // Луцький район: минуле і сучасність. – Луцьк, 2001. – С. 66−67;

Покровська церква // Храми Волині. – К., 2000. – С. 190;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;

Рожко В. Православні монастирі Волині. – Луцьк, 1997. – С. 50−52;

Савчук О. До історії храму в Піддубцях / О. Савчук // Волинь. – 1995. – 27 лип.;

Сергійчук П. І засяяли золотом куполи / П. Сергійчук // Волинь нова. – 2013. – 19 лист. – С. 5;

Троневич П. З історії Покровської церкви в Піддубцях / П. Троневич // Волинська ікона. – Луцьк , 2009. – Вип. 16. – С. 148 – 151;

Федчук О. Веселка – над золотими куполами / О. Федчук // Слава праці. – 2012. – 28 лип. – С. 6;

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзн. словник – від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. – Вінніпег, 1986. – 578 с.;

Якименко М. Повернули храм первісну красу / М. Якименко // Голос України. – 2013. – 22 листоп. – С. 6;

Якименко М. Кам’яне диво Волині / М. Якименко // Волин. губерн. відомості. – 2002. – 20 червн.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. Пам’ятки архітектури і містобудування. – К.: 2018 р., с. 305 – 313.