1967 р. Історія українського мистецтва
Серед тридільних оборонних храмів високими архітектурно-мистецькими якостями відзначається храм Онуфрія в селі Посаді Риботицькій біля Добромиля (кінець XV – початок XVI ст., Польська Народна Республіка). В плані він повторює тризрубну дерев’яну церкву. Всі приміщення в ньому перекрито півциркульними склепіннями, а на них влаштовано настил і другий ярус з бійницями, які мають вузенькі щілини; форма їх властива спорудам, збудованим до появи вогнепальної зброї (башта в Кам’янці, Луцький та Кременецький замки). Те, що приміщення на другому ярусі підняті, ніби невисокі башти, надає храмові вигляду трибанного. Суворий силует квадратних верхів, чіткі обриси об’ємів роблять невелику споруду величною й монументальною. Але інтер’єр храму завдяки малим розмірам і фресковому живопису позбавлений цих рис, він не пригнічує людину, а, навпаки, справляє на неї цілком життєрадісне враження.
[…] Ще ближчу спорідненість з дерев’яними храмами спостерігаємо в церкві Онуфрія в Посаді Роботицькій (кінець XV – початок XVI ст.) біля Добромиля, в якій всі три приміщення прямокутні в плані.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 47, 51.
Стилістично і хронологічно близькі до фресок у Лаврові фрагменти розписів у церкві святого Онуфрія (кінець XV – початок XVI ст.) в селі Посада Роботицька (Перемишльський повіт, Польська Народна Республіка). Про їхню іконографію і склад сюжетів зараз важко судити, бо розчищені лише невеликі ділянки у вівтарі, віконних нішах, на передвівтарній арці та в нефі й бабинці. В апсиді, в нижній частині – білі завіси, схожі на лаврівські, а над завісами в аркатурі – постаті святих, над якими розташовано другий ярус, де намальовано велику групу постатей, що йдуть ліворуч від центра апсиди. Пропорції фігур помірно видовжені, а рухи, жести і пози шляхетні, граціозні й легкі. Особливо вдало майстер знайшов масштаб постатей для порівнюючи невеликого храму (апостоли в арках досягають метра висоти), завдяки чому інтер’єр набув особливої теплоти й людяності, а світлі барви та прозорий колорит надали йому великої привабливості. В цілому колорит фресок у церкві святого Онуфрія бляклий, правда, він дещо інтенсивніший у відкосах вікна (можливо, завдяки кращій збереженості), де намальовано орнаменти візантійського бігунця з червоним, синім та зеленим тлом поміж галузками орнаменту. Сміливі лінії пензля та добірний колорит свідчать про обдарованого і досвідченого майстра.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 183.