Церква Успіння

Віктор Вечерський

Успенська церква, 1882 (архіт.). Мурована однобанна церква міститься в центрі села на пагорбі біля пругу високого пагорба берега р. Псьол. Завдяки цьому домінує в ландшафті й панорамі села, добре проглядаючись із різноманітних видових точок на плато і в заплаві.

Збудована 1882 на місці зруйнованого однойменного дерев’яного храму. Первісно церква мала на західному фасаді високу дзвіницю, увінчану шатром (зруйнована в 1939).

Церква має план типу латинського хреста. Усі рамена, крім західного, дуже короткі. До західного рамена (бабинця) прилягає квадратовий у плані притвор, що значно вужчий, ніж бабинець. Над ним раніше височіла дзвіниця. Притвор перекрито хрестовим склепінням, рамена хреста – локотковими склепіннями. Парні підпружні арки за допомогою плоских трикутних пандативів несуть масивний світловий восьмерик, перекритий восьми лотковим купольним склепінням.

Простота й логічність об’ємно-просторової структури храму виявлена і в його зовнішніх формах: рамена хреста накриті щипцевими дахами, завдяки чому на причілкових гранях утворилися трикутні фронтони. У причілкових гранях великі аркові вікна скомпоновані на кшталт романських трифоріїв: кожен віконний отвір франкований пілястрами й облямований профільованим архівольтом. На перетині рамен – низенький четверик, з якого виростає масивний восьмерик з великою гранчастою банею цибулястих обрисів.

Фасадний декор лаконічний, у дусі пізнього провінційного класицизму: наріжники зафіксовані широкими пілястрами, стіни увінчані крупно профільованим розкріпованим карнизом. Монументальний образ споруди формується на контрастному співставленні великих нерозчленованих стінових площин з великими архітектурними деталями віконних та дверних отворів.

Церква мурована з місцевої цегли на вапняно-піщаному розчині. Незвичайна для такої невеликої будівлі /41 х 26,5 м/ значна товщина стін – близько 2,0 м. Дахи й баня по дерев’яних кроквах і кружалах укриті покрівельною сталлю й пофарбовані в зелений колір.

В інтер’єрі стіни та склепіння потиньковані й побілені. Частково збереглися олійні мальовання кін. 19 ст. та пізнішої доби: у куполі – зоряне небо, в пандативах – євангелісти, на підпружних арках – зображення мучеників у медальйонах, на центральних пілонах – постаті святих, на стінах – сюжетні композиції. Особливість цих мальовань полягає в тому, що всі вони трактуються як станкові картини, що підкреслено невеликими розмірами їх та арковими облямуваннями. Іконостас, створений у 1941- 42, мистецької цінності не становить.

Церкву виявлено й досліджено В.Вечерським у 1988, поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 137-См.

[Державний архів Сумської обл., ф. 803, оп. 1, спр. 16, арк. 3; Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд. III. – М., 1857. – С. 534; Самойлович И. Справочная книга для Харьковской епархии / И. Самойлович. – Х., 1904. – С. 347.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 740.