Поселення

Андрій Обломський, Ростислав Терпиловський

Поселення багатошарове (археол.) На правому березі р. Ворсклиця, за 2,0 км на південний захід від південно-західної околиці села, на невисокому підвищенні в північній частині великого дюнного масиву, більша частина якого зайнята сосновим лісом. Масив знаходиться в урочищі Графська купальня.

Поселення виявлене Р.Терпиловським та А.Обломським у 1990.

Вся територія пам’ятки розорюється. Розміри поселення – 90 х 10 м, висота на рівнем заплави річки – 0,5 м. Потужність культурного шару становить 0,4 – 0,5 м, верхній шар розорюється. Зібрана ліпна кераміка епохи бронзи чи лісостепової скіфської культури (7 – 3 ст. до н. е.) та ранньослов’янської 2-ої – 3-ої чв. 1 тис. н. е. Матеріали зберігаються у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею.

[Обломский А. М. Отчёт о работах на территории Сумской области в 1990 г. / А. М.Обломский, Р. В. Терпиловский // Архів ІА НАНУ.]

Поселення багатошарове та могильник (археол.). По краю першої надзаплавної тераси правого берега р. Ворсклиці, поблизу стариці на південно-західній околиці села. Поселення знаходиться в урочищі Бобер.

Поселення виявлене В.Приймаком. У 1990 А.Обломським та Р.Терпиловським були проведені розкопки.

Вся територія пам’ятки розорюється. Розміри поселення становлять 370 х 40 – 60 м, висота на рівнем заплави річки 3,0 – 5,0 м. Потужність культурного шару становить 0,4 – 0,5 м, верхній шар розорюється на глибину 0,2 м. У ході досліджень було розкопано близько 1200 м кв., виявлено 9 будівель, 110 господарських ям, 7 відкритих вогнищ, а також 4 поховання.

Нижній горизонт (матеріали культурного шару, дві ями) відноситься до скіфського періоду. З цим шаром пов’язані кілька пряслиць та важків, бронзова ворворка та три наконечники стріл 6 – 3 ст. до н. е.

Матеріали київської культури у вигляді фрагментів ліпних горщиків, часто орнаментованих розчісуванням гребенем, а також лощених мисок походять з 12 ям. Вони мають «північний» характер і відносяться до пам’яток типу Абидні, можуть бути віднесені до 2 – 3 ст. н. е.

Основний шар поселення відноситься до пеньківської культури. Характерна кераміка зустрічається в усіх будівлях та у переважній кількості господарських ям. Крім кераміки, з пеньківських об’єктів походять пряслиця, залізні ножі, шила, шматки бронзового дроту – заготовок для ювелірних виробів. Найбільш ранні об’єкти селища відносяться, ймовірно, до 5 ст. н. е., судячи зі знахідок в них фрагментів черняхівської гончарної кераміки. З культурного шару походить рамка пряжки, срібна поясна накладка, фрагмент бронзового браслета з потовщеними кінцями. Судячи по знахідках предметів, що відносяться до кола «старожитностей антів», припинення існування пеньківського селища можна датувати 2- ою пол. 7 – 1-ою пол. 8 ст.

Пеньківські будівлі перекривалися похованнями, здійсненими за обрядом трупопокладення. Орієнтація похованих – східна. Кістяки трьох похованих лежали в анатомічному порядку, скелет четвертого навмисно порушений. У верхніх ярусах могил двох чоловіків були виявлені кістки коней (в похованні з порушенням кісток – скупчення кісток коня, в іншому – передня частина коня лежала в анатомічному порядку). В жіночих похованнях виявлені три браслети, в чоловічих – пряжка та зігнутий вдвоє залізний стержень. Могильник, ймовірно, належить кочівникам та має дату таку ж, як і фінал пеньківського селища. Матеріали зберігаються у фондах Сумського обласного краєзнавчого музею.

[Сухобоков О. В. Отчёт о работах Левобережной славяно-русской экспедиции ИА АН УССР в 1986 г. / О. В. Сухобоков и др. // Архів ІА НАНУ. – № 22932 – 22035; Обломский А. М. Отчёт о работах на территории Сумской области в 1990 г. / А. М. Обломский, Р. В. Терпиловский // Архів ІА НАНУ; Обломський А. М. Слов’янське поселення і кочівницький могильник V – VIII ст. / А. М. Обломский, Р. В. Терпиловский // АЛЛУ. – 2001. – № 1. – С. 5 – 16.]

Поселення та могильник, ранньослов’янські (археол) За 1,2 км на південний захід від зруйнованої ферми великої рогатої худоби с. Рябівка, на невисокій великій дюні, що витягнута майже на 500 м з півночі на південь у заплаві правого берега р. Ворсклиці.

Пам’ятка відома за даними жителя с. Ніцахи С.Ханіна, обстежувалася О.Сухобоковим, В.Приймаком та Л.Білинською. У 1988 тут були проведені рятівні розкопки Р. Терпиловським.

Було досліджено близько 650 м кв. середньої та північної частини дюни. Плантажною оранкою пам’ятка майже повністю зруйнована, знахідки переважно зустрічаються в борознах та залишках заглиблених об’єктів.

На вцілілій частині невеликого поселення досліджено 8 господарських ям, що містили незначні фрагменти ліпної кераміки, уламок пряслиця, частину залізної поясної скрепи та ін. Південніше розташовується могильник – тут виявлено чотири ями з вуглистим заповненням, уламки кальцинованих кісток та ошлакованої кераміки. На північній частині дюни знаходилося скупчення шлаків, що колись перекривали суцільним шаром сліди двох великих багать. Не виключено, що саме тут проводилася кремація померлих.

На піщаних відслоненнях виявлені залишки трупоспалень, залізна пряжка, кілька пряслиць, а також бронзова привіска – лунниця (знахідка С.Ханіна) та підковоподібна фібула з виїмчастою емаллю. Поселення та могильник поблизу с. Рябівка слід віднести до раннього етапу київської культури Дніпровського лісостепового лівобережжя та датувати близько 3 ст. н. е. На сусідньому дюнному підвищенні, що знаходиться через дорогу, трапляються фрагменти давньоруського посуду. Матеріали зберігаються у фондах Сумського краєзнавчого музею.

[Терпиловский Р. В. Новые исследования памятников первой половины I тыс. н. э. в Сумской области / Р. В. Терпиловский // Проблемы археологии Сумщины (тезисы докладов научно-практической конференции). – Сумы, 1989. – С. 54 – 55; Терпиловский Р. В. Отчёт о работе Раннеславянского отряда Левобережной славяно-русской экспедиции в 1988 г. / Р. В. Терпиловский, А. Н. Некрасова // Архів ІА НАНУ; Кучера М. П. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья / М. П. Кучера. – К., 1984. – С. 167.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1252.