Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

За потоком на півострівці, на невеликому пагорбку, є одна з найстаріших дерев’яних церков на Україні, збудована в 1644 – 1645 рр., з іконостасом, закінченим у 1650 році. Храм тридільний з однією пірамідальною банею. Від нього віє величчю, яка була притаманна архітектурі XIV – XV ст.; верхи в таких храмах своїми чіткими пірамідальними обрисами нагадують оборонні башти тих часів. Суворий інтер’єр прикрашає художньо виконаний іконостас. Він має чітку врівноважену гармонійну композицію, з виділенням центрального поля по вертикалі; внизу розміщені царські врата, а на третьому ярусі – «Моління». Ритм арочних завершень намис-них ікон і трьох дверей, перебитий фризом квадратних за формою ікон «празників», підхоплюється в дрібнішому ритмі арочних завершень ікон апостольського ряду. Вертикальні й горизонтальні членування, що взаємно поборюють себе, і є тим композиційним прийомом, за допомогою якого майстер досягає спокою й рівноваги – характерних рис епохи Відродження.

Вся різьба в цьому іконостасі, крім царських врат, не наскрізна, а рельєфна і за стилем наближається до ренесансної білокам’яної різьби XVII ст. Вона належить до тих же часів і тієї ж школи, що й іконостаси П’ятницької церкви у Львові, Воздвиженської та Юр’ївської в Дрогобичі. Барвистість і пишність іконостаса посилюються тим, що на цокольних площинах під намісними іконами розміщені яскраві орнаментальні композиції, які стилем нагадують розкішні венеціанські тканини того часу.

Живопис рогатинського іконостаса поряд з грибовицьким і п’ятницьким є одним з найвищих досягнень першої половини XVII ст. і знаменує цілу епоху в розвитку живопису. В ньому тонке почуття монументальності поєднується з декоративною красою ренесансного за духом живопису. Можна сміливо сказати, що естетичні інтереси автора цього іконостаса лежать цілком у «земній» сфері. Він закохано вдивляється в ніжні риси жіночих облич, щоб втілити їх в образі Марії, його чарують краса молодості, рицарська відвага й чистота помислів юнацтва, які він захоплено відтворює. Його архангел Михаїл – втілення юнацької грації, високих моральних якостей і поривань. Художник замилуваний у красі речей, в матеріальному світі й тому так майстерно малює і сталевий панцир архангела, і натюрморт у «Трійці», де ретельно виписує грона винограду, квіточки, бурячки, ножі, виделки, келешки та червоний оксамит, що вилискує переливами в складках або гасне в тінях.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 265 – 269.