Пам’ятник Дудіну Ю.І.
Віра Павленко, Надія Подоляка, Надія Юрченко
Пам’ятник Дудіну Ю.І., 1981 (іст., мист.). Бульвар Жовтневої революції. Автори – ск. Р.Синько, арх. В.Миненко. Розміри: стела – 2,2 м, вис. скульптури – 0,7 м.
Дудін Юрій Іванович (2.08.1906, м. Дніпропетровськ – 2.08.1976, м. Москва) – державний діяч, почесний громадянин м. Ромни.
Трудову діяльність розпочав на Роменському машинобудівному заводі учнем токаря по металу. Працював токарем, у 1924 – 1926 – завідуючим економічним відділом Роменського окружного комітету ЛКСМУ. Потім – у системі споживчої кооперації та контрольної комісії робітничо-селянської інспекції.
З 1934, після закінчення Київського агроекономічного інституту, працював секретарем Радомишлянського райкому партії, завідуючим відділом шкіл і науки Київського обкому КПУ, після – директором Білоцерківського сільськогосподарського інституту. 1939 – 40 перебував у лавах Червоної Армії.
У роки Другої світової війни – заступник директора Московського харчокомбінату, начальник сільськогосподарського відділу наркомату харчової промисловості України, начальник головного управління навчальних закладів цього наркомату.
У 1946 – 49 Ю. Дудін – міністр харчової промисловості УРСР, у 1949 – 53 – заступник міністра харчової промисловості СРСР. З 1953 – постійний представник Ради Міністрів УРСР при уряді СРСР, був делегатом XXII та XXIV з’їздів КПРС, XIX – XXIV з’їздів КПУ, депутатом Верховної Ради СРСР IV – IX скликань. Нагороджений орденом Леніна, Жовтневої революції, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», медалями. Одна з вулиць міста носить його прізвище.
У 1981 встановлено гранітну стелу, у верхній частині якої – бронзовий бюст Ю. Дудіна, посередині – металева дошка з написом.
Портретований зображений людиною похилого віку, з рідким зачесаним назад волоссям, невеликими очима, що вдивляються в далечину, глибокими зморшками на чолі і навколо рота. Круте підборіддя і зімкнуті губи підкреслюють твердість характеру. Гладка поверхня портрета державного діяча, що знаходиться у верхній частині стели, контрастує з шорсткуватістю фона. Цей контраст допомагає виділенню самого портрета і його сприйняттю. Під горельєфом – бронзова дошка з написом металевими рельєфними, накладеними на поверхню стели літерами. Пам’ятник органічно вписується в міське середовище.
[Тищенко Г. М. Ветеран полиграфического машиностроения / Г. М. Тищенко, В. А. Гармаш, Е. И. Кушнир. – К., 1985. – С. 11 – 13; Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. – Суми, 2003. – С. 140; Бажанов М. Великої душі людина : Пам’яті Ю. І. Дудіна / М. Бажанов // Комуністичним шляхом. – 1976. – 18 серпня. – С. 4; Вікторенко В. В. В пам’ять про знатного земляка / В. В. Вікторенко // Комуністичним шляхом. -1981. – 10 листопада. – С. 2; Труфанов Ю. Незабутні зустрічі: (Спогадирозповідь про Ю. І. Дудіна, почесного громадянина м. Ромни) / Ю. Труфанов // Комуністичним шляхом. – 1982. – 2 червня. – С. 3.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1058 – 1059.