Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Розтока Міжґірський район

Церква Введення пр. богородиці. XVII ст., 1759. (УПЦ)

На світлині – ще одна барокова церква в долині ріки Репинки, що її можна назвати долиною шедеврів (у кожному з 14 сіл долини збереглася та чи інша пам’ятка церковної архітектури).

У 1751 р. про церкву записано: “Деревяна, шинґлями покрита, добра, поблагословенна от еппа Стойки. Образи всі… Книги церковні всі. Посвященна св. Параскевії. Звони 4, теперь 2 благословенні, другі два от еппа Стойки”. Церква має тільки їй притаманні пропорції, чудові художні деталі.

У XVII ст. це була бойківська церква з трьома верхами, що зменшувалися догори ступінчастими заломами. Можливо, в 1759 p., згідно з написом на південних дверях (споруда має двоє дверей), церква була перероблена й набула сучасного вигляду. Вежа має горизонтальне членування, а увінчує її чотирисхиле шатро та чудове барокове завершення з восьмигранною банею, ліхтарем, главкою, меншим ліхтарем з маківкою. Колись відкритий ґанок тепер перетворено на засклену веранду. Наву перекрито коробовим склепінням, вівтарний зруб і бабинець – плоским перекриттям.

Дерев’яна дзвіниця біля церкви походить з XVIII ст. і є типовою для закарпатської Бойківщини. Такі дзвіниці поширені по всій Міжгіршині. Конструкція їх подібна до конструкції дзвіниць сусідньої Воловеччини – нижній ярус зрубний, верхній – каркасний, опасання спирається на випуски вінців зрубів, дахи шатрові. Основна різниця – в розмірах: дзвіниці Міжгірщини значно більші.

Збереглися написи, що доносять до нас імена людей, які колись піклувалися про церкву. Це Василь Довганич, що купив у 1709 р. ікону Благовіщення від художника на ім’я Лявіц Китсан, Роман Тяскайло, який “ізробив” образ Богородиці, Ілько Головчин, що вирізав “царські врата”.

Написи на церковних книгах розповідають, що 28 листопада 1797 р. почав учити Єрмой Тяскайло, Євангеліє купив Дмитро Рошко 2 червня 1764 p., Тріод купив війт Іван Ляхович і дав о. Якову Рутьку та о. Миколі Лешковичу.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 456 – 459.