2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Церква Різдва богородиці та дзвіниця
Комплекс дерев’яних споруд розташований на високому пагорбі в північній частині села, надаючи своєрідності навколишньому ландшафту. До складу комплексу входять Різдво-богородицька церква та дзвіниця.
Церква Різдва богородиці, як і більшість традиційних церковних будівель у східних, гірських районах краю, складається з трьох рівношироких, послідовно розташованих по осі захід – схід приміщень: прямокутного, витягнутого в поздовжньому напрямку бабинця, квадратної в плані нави та гранчастого вівтаря. З південного та північного боків до нави прилягають два симетрично розташовані бічні гранчасті притвори, композиційне виділяючи центральний об’єм у загальній структурі храму. Влаштування над навою невеликого, але пластичного верху восьмигранної форми ще більше посилює домінантну роль у композиції центральної частини споруди. Ця роль підкреслюється незначною висотою каркасних дахів над бабинцем та вівтарем.
Аналогічне співвідношення центрального й бічних приміщень добре простежується і в інтер’єрі пам’ятки, композиційною домінантою якого є розвинений угору й добре освітлений простір нави з бічними притворами. Незважаючи на те, що в композиції селятинського храму немає традиційного піддашшя, споруда вирізняється особливою скульптурною пластикою головних елементів і вишуканими пропорціями. Точна дата будівництва церкви Різдва Богородиці в історичних джерелах не зазначається, проте в літературі її зведення датують XVII ст.
Дзвіниця, яку зведено у XVIII ст., розташована на південний захід від церкви Різдва богородиці. Пластична виразність церкви значною мірою вплинула й на архітектуру дзвіниці. Це двоярусна каркасна споруда восьмикутної в плані форми, яка помітно виділяється серед інших дзвіниць Буковини. Добре знайдені пропорції та вміло виявлений силует цієї невеличкої будівлі не лише вдало доповнюють монументальну архітектуру Різдвобогородицької церкви, але й помітно впливають на сприйняття ансамблю з центральної частини села.
В. Т. Завада
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 285.