Пам’ятник Шевченку Т.Г.

Катерина Торяник

Пам’ятник Шевченку Т.Г., 1959 (іст., мист.). Центр села, біля сільради, ліворуч від центральної дороги Конотоп – Дептівка.

Автор – ск. Я.Красножон. Розміри: вис. скульптури – 2,8 м, постаменту – 2,5 м.

Шевченко Тарас Григорович мав тісний зв’язок із родиною Лазаревських, жителів с. Гирявка (нині с. Шевченкове) Конотопського р-ну, які допомагали йому і матеріально і морально. Особливо тісний зв’язок був з О.Лазаревським, відомим українським істориком Лівобережної України.

У серпні 1859, під час подорожі із Києва до Петербурга, Т.Шевченко завітав до друзів у с. Гирявку до братів Ф. та І.Лазаревських. Тут він намалював портрет матері Лазаревських Афанасії Олексіївни, подарував особисто написаний від руки на аркуші паперу вірш «Садок вишневий коло хати», зустрічався з селянами, записував народні пісні. Після смерті Кобзаря труну з його прахом від Петербурга до Києва супроводжував О.Лазаревський разом з художником Г.Честахівським.

На честь перебування Кобзаря у селі у 1923 с. Гирявка перейменовано на Шевченкове. У 1959 до 100-річчя перебування видатного поета на Конотопщині відкрито пам’ятник на його честь .

Бетонна скульптура поета встановлена на постаменті у формі пагорба. Український мистець Я.Красножон відомий як послідовник реалістичних традицій у скульптурі намагався надати образу якнайбільшої життєвої достовірності (в чому не останню роль відграє історичний, але дещо узагальнений костюм), наблизити його до сучасного читача, подати його живим, не застиглим у камені (зокрема – збірник його віршів з чітко поданою невеликою, але красномовною деталлю – палець, закладений у книгу, яку Шевченко тримає у лівій руці).

Автор створює чітко модельовану композицію, де статуя відповідає постаменту (фактура якого імітує природні форми каміння) не тільки масштабно, а й змістовно – Шевченко ніби неспішно крокує «серед степу широкого», по «Вкраїні милій», а невеличкий пагорб відіграє роль вимушеної зупинки і «формує» вільну позу поета. Але гострий критичний погляд поета знаходиться у протиріччі із зовнішньою статикою і нагадує про конфлікт поета з тогочасним соціумом. Написи відсутні.

[Т. Г. Шевченко і Сумщина. – Суми, 1989. – С. 10 – 11, 14 – 25; Історія міст і сіл УРСР. Сумська область. – К., 1973. – С. 289; Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. – К., 1987. – С. 463.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 531.