Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1976 р. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України

Церква Покрови, збудована в 1800 р.

П’ятиверха хрещата споруда належить до групи пам’яток, у яких план складається з пересічених під прямим кутом двох видовжених прямокутників зі зрізаними зовнішніми кутами.

[П’ятиверхі такого ж плану церкви були вбудовані в селі Пакулі, в Ромнах (Покрови), в Золочеві під Харковом, у Вільшані під Лебедином. З таким же планом, але одноверхі – в Антонівці і Свіржі]

Цей тип плану утворився давно. Від XVII ст. до нас дійшов п’ятибанний з таким же, як у смілянської Покрови, планом мурований собор в Ізюмі, що відтворив у цеглі цей тип дерев’яних споруд. Ремонт був викликаний бурею, що пронеслась влітку 1848 р., зруйнувала 150 хат, церкву Параскеви «розметала до основания», Трьохсвятську церкву – «до половини», а від її дзвіниці залишилися тільки торчі; в Покровській церкві «главы на церкви были повреждены» [Терлецкий А. Н. Местечко Смелое и его храмы. «Полтавские епархиальные ведомости». 1866, № 12]. Як показав аналіз обмірних креслеників, від урагану постраждали верхи вівтаря й північного рукава.

Смілянська пам’ятка належить до видатних пам’яток народного монументального архітектурного мистецтва. Збудована на межі XVIII і XIX ст., вона на повну силу виявляє архітектурно-технічні і архітектурно-мистецькі надбання лівобережних майстрів-монументалістів XVIII ст. В той же час талановитий майстер не відмежовується від нового, він використовує певні елементи, які принесла класична архітектура; органічно поєднує його з народною традиційною основою.

Пам’ятка збудована з дубових, чисто обтесаних з лицьового боку пластин до 40 см завширшки.

Смілянську Покровську церкву збудував майстер високої технічної і мистецької кваліфікації. Стіни хоч місцями й прогнили, в замках трималися міцно, угли ніде не розійшлися, зруби стін, заломів, восьмериків – рівні, без викривлень і усадки. Огрубілість форм окремих зовнішніх ділянок будівлі – наслідок пізніших ремонтів. Техніка, конструктивні засоби не сковували, не обмежували художньо-творчі задуми майстра. Навпаки, конструкції слухняно виконували завдання, які ставила перед ними творча думка архітектора-художника.

Майстер Смілянської церкви чітко підкреслює в своїй будівлі живописний елемент. Так, верхи він компонує у вигляді пишного рухливого єдиного комплексу архітектурних об’ємів. З землі здається, що верхівка восьмерика центральної дільниці і основа ліхтаря рукавів лежать на одному рівні. В дійсності верхівка восьмерика центра дорівнює верхівці ліхтарів рукавів, тобто верх центральної дільниці здається нижчим, а верхи рукавів вищими, ніж у дійсності. Талант майстра особливо яскраво виявився у вмінні знайти взаємозв’язок і взаємовідношення мас зрубів стін, з одного боку, і мас верхів – з другого. Споруда – висока; високі й стрункі зруби стін усіх дільниць; високі, але легші й стрункіші за зруби, верхи. З великою майстерністю розроблено взаємовідношення енергійно-хвилястих дахів заломів та прямолінійних форм восьмериків і ліхтарів. Восьмерики витримані у підкреслено спокійних пропорціях. Будова – струнка, але стрункість її стримана. Підкресленої витягнутості догори форм в ній немає. Внаслідок цього пам’ятка зовні в цілому справляє враження величавої, гармонійно урівноваженої в масах будівлі.

Вікна розміщено в зрубах стін, восьмериків і центрального ліхтаря як живописні плями. Вони різні за формою: прямокутні-від доволі широких (п’ять на три шибки) до вузьких високих (три на одну шибку); прямокутні проміжних пропорцій (п’ять на дві, чотири на дві шибки). У верхньому регістрі стін хрещаті вікна вписані у квадратну раму, в середину яких вписано квадрат, але вже менший. Уміло знайдені відношення вікон одних до других та просвітів вікон до площі грані зрубу. Так само уміло майстер виділяє і акцентує стержень композиції – зруб і верх центральної дільниці. Високою майстерністю визначається і інтер’єр приміщення. З цвинтаря в бабинець ведуть широкі, майже двометрової ширини прямокутної форми двері. В інтер’єрі, на межі бабинця і центральної дільниці, зруб має короткі заплечики. Просвіт в східній грані бабинця високий (9 м), майже на цілу ширину бабинця, а над цим просвітом в тій же грані прорізано другий менший просвіт – голосник у формі півкола. Отже простір бабинця й центра сприймаються пов’язаними між собою. З центральної дільниці через просвіт відкривається вид на значну частину простору бабинця. Шестигранний в плані зруб стін бабинця всередині виглядав значно вищим, ніж зовні, близьким до дійсної пропорції зрубу стін (його висота вдвое більша за довжину плану дільниці). Верх бабинця в інтер’єрі – високий, стрункий.

Зруб стін бабинця переходить у перший залом – також стрункіший і значно вищий за виглядом в інтер’єрі, ніж зовні.

Грані першого залому набувають в розрізі контура дружної кривої і наближаються до вигнуто-сферичної поверхні. Причому ширші грані звужуються догори значно енергійніше, ніж вузькі. Грані першого залому бабинця засклеплені під кутом 60°, і виведено залом такої висоти, щоб довжина й ширина основи восьмерика дорівнювали половині довжини плану дільниці [як у Березному, в Ромнах]. Форма внутрішнього об’єму восьмерика різко розходиться з виглядом його зовні. В зовнішньому вигляді висота восьмерика значно менша за його довжину, в інтер’єрі висота восьмерика фактично дорівнює його довжині (вгорі зрубу), чітко виявлений нахил граней всередину збільшує ілюзорну висоту восьмерика і він виглядає струнким, більш високим, ніж зовні.

Другий залом бабинця в свою чергу збільшує ілюзорну висоту верху бабинця. Його грані заломлено значно стрімкіше, ніж у першому заломі (71-66°) і площини граней виразніше наближаються до сферичної увігнутості. А оскільки в зрубі восьмерика ригелі виділяються слабо, то верх бабинця, починаючи з першого залому, включаючи восьмерик і кінчаючи другим заломом, сприймається як об’єм, позбавлений різкої диференціації компонентів. Ліхтар має витягнуті догори пропорції. Поверх зрубу ліхтаря врубано в напрямку південь – північ сволок, на який і наслано плафон. Освітлений бабинець знизу в межах зрубу стін щедро. Вище прорізано три вікна у восьмерику; грань, що повернута до центрального верху, глуха. Над восьмериком верх дільниці потопає у напівмороку. І чим вище, тим верх темніший. Це в свою чергу сприяє збільшенню ілюзорної висоти верху і цілої дільниці. Таким чином, при оформленні бабинця майстер ставив перед собою мету, створити враження високої, легкої, стрункої архітектурної форми. Ригелі в бабинці знаходимо тільки на межі вузьких граней зрубу стін та першого залому; вони позначають таким чином, де кінчаються стіни і починається залом. Пазухи за ригелями при східній грані закрито похилими фальшивими клинами (підшитими дошками). Майстер трактує бабинець головним чином, як «вступне слово» до центрального приміщення, але одночасно ряд завдань бабинець розв’язує до певної міри самостійно.

З бабинця глядач може охопити поглядом відразу три верхи: бабинця, центральної дільниці і південного або північного рукавів. При цьому перед очима глядача частини цих верхів – об’єми різної форми й величини – ніби проектуються на уявну площину. Коли глядач переміщається в межах бабинця, то різні частини будівлі і компоненти їх сприймаються під різними кутами, в різних комбінаціях. Вони створюють ефектний складний стереовізерунок, заповнений багатими, то ритмічними, то аритмічними з’єднаннями чи перетином різних архітектурних форм, площин, ліній. Цим смілянська пам’ятка нагадує пакуль-ську.

Інакше оформив майстер трансепт. Центрального зрубу до рівня верхніх вінців зрубів стін рукавів не видно. Він сприймається як високий і широкий зал, над яким підносяться три верхи. В південному й північному рукавах на всю висоту зрубу спільні з центром грані зрубів стін вийнято. На кінцях зал замикають грані зрубів стін рукавів. Вгорі верхи зрубів стін рукавів позначені ригелями. Розміщені трикутником вікна щедро освітлюють низ залу. Зруби стін рукавів вгорі переходять у енергійно зведені пружні грані залому. Вгорі простір залу двічі перетинають чіткі поземні лінії південної й північної граней зрубу стін центральної дільниці. Завершують трансепт три верхи. З них верхи південного й північного рукавів нижчі і подібні розмірами й формами до верху бабинця, а третій, центральний, відмінний від них. Зруб стін центра значно вищий за зруби рукавів.

Перший залом центра починається вище, ніж закінчуються перші заломи рукавів. Там, де закінчуються похилі клини в кутках квадратного центрального зрубу, закладено чотири різьблені ригелі. Друга четвірка таких же ригелів завершує зруб стін. Над ними, власне, і починається перший залом центрального верху. Південна й північна грані залому центрального верху спочатку підіймаються майже простовісно і тільки наприкінці різко заломлюються всередину. Східна й західна грані засклеплені рівномірніше. Усі грані першого залому центрального верху мають увігнуту сферичну поверхню (крім північної, яка майже плоска) з певними відмінами, що виключає одноманітність форми залому. З тією ж метою короткі грані заломлені вище лінії основи восьмерика, а довші – нижче. Тому основа восьмерика внизу має ломаний ступінчастий контур. Висота першого залому центра і висота перших заломів усіх чотирьох рукавів майже однакова. Заломлено грані першого залому центра під кутами (67-64°) з таким розрахунком, щоб довжина основи восьмерика дорівнювала довжині південної, а ширина – довжині східної граней плану вівтаря. Отже, якщо у рукавів довжина восьмериків дорівнює їх ширині, то восьмерик центральної дільниці витягнуто в’на-прямку схід – захід.

Пропорційно до плану зрубу стін восьмерик центрального верху більший, ніж у рукавів. Грані його дають чітко виявлений нахил всередину. Він освітлений чотирма вікнами. Верх зрубу вузьких граней восьмерика підкреслюють чотири різьблені ригелі. Грані другого залому також дають лише натяк на сферично увігнуту поверхню і заломлені вони під меншим кутом (56-61°). Завершує центральний верх восьмигранний ліхтар з помітно виявленим нахилом зрубу всередину. Ліхтар центральної дільниці освітлений чотирма вікнами, що відрізняє його від верхів рукавів. Зверху зрубу ліхтаря врубано (в напрямку південь – північ) сволок, по якому наслано плоский плафон.

Вівтар в основних рисах повторює форми бабинця. Просвіт до центра у вівтаря подібний до просвітів південного і північного рукавів, тільки в ньому додано ще дві горизонтальні стяжки.

Наведений опис пам’ятки свідчить, що майстер застосував в своїй будівлі деякі елементи класичної архітектури. В старіших пам’ятках Лівобережжя грані заломів часом мали увігнуту форму, але не сферичну. Майстер смілянської пам’ятки намагався надати граням заломів елементів сферичності.

Форми пам’ятки відзначаються сміливістю, розмахом. Риси архітектурно-художнього образу будівлі виразні, соковиті, а разом з тим гармонійні і витончені.

В основі побудови плану лежить довжина центрального квадрата [точніше: довжина центра на товщину бруса більша за ширину його].

Повна довжина плану будівлі дорівнює подвоєній діагоналі центрального квадрата. Ширина будівлі дорівнює також подвоєній діагоналі центральної дільниці. Отже, план церкви вписується в квадрат [точніше: ширина на третину бруса більша за довжину].

Всі рукава в плані – однакові за розміром чотирикутники зі зрізаними зовнішніми кутами. У бабинця ширина дорівнює ширині центра, а довжина – апофемі рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює ширині бабинця. Відповідно побудовані інші три рукави.

Вписується план церкви і в другий квадрат, що перерізує всі короткі грані кожного рукава. В натурі схема в окремих пунктах дає незначні відхилення від зазначених приписів.

Висотні розміри, розміри зрубів стін, заломів, восьмериків і ліхтарів ув’язані і залежать від розмірів плану.

Висота зрубу стін центральної дільниці дорівнює подвоєній довжині плану дільниці.

Висота першого залому і зрубу стін разом дорівнює чотирьом південним граням плану бабинця [цій же висоті дорівнює висота зрубу стін першого залому і восьмерика, разом взятих, бабинця, південного і північного рукавів, висота цих же компонентів вівтаря нижча, бо вруб восьмерика вівтаря деформовано]. Довжина плану восьмерика центрального верху дорівнює довжині південної грані плану вівтаря, ширина восьмерика – східній грані вівтаря [отже, церква Покрови в Смілому належить до групи пам’яток, у яких розміри восьмерика перекликаються з розмірами плану вівтаря чи бабинця, а нагадує Покровську церкву в Ромнах, де довжина восьмерика дорівнює довжині південної грані плану бабинця], висота – 1/2 довжини плану вівтаря, висота центральної дільниці до початку другого залому – довжині плану будівлі.

Висота другого залому центрального верху дорівнює 1/2 східної грані плану вівтаря або 1/4 довжини зрубу стін дільниці (вгорі) [зруби всіх восьмериків мають незначне звуження граней догори].

Висота верху центральної дільниці дорівнює діагоналі чотиригранника, який вписується в шестигранник плану вівтаря [дорівнює також діагоналі верхнього вінця зрубу стін центра], а внутрішня висота центральної дільниці – діагоналі квадрата, в який вписується план церкви і сторони якого проходять через короткі грані всіх рукавів.

Висота зрубу стін бабинця дорівнює подвоєній довжині плану дільниці. Перший залом бабинця помітно вищий за перший залом центра. Його висота дорівнює 1/3 повної ширини плану бабинця. Перший залом переводить об’єм верху в восьмерик. Верхній вінець восьмерика бабинця і нижній вінець першого залому центра лежать на одній горизонталі.

Висота першого залому і зрубу стін бабинця разом дорівнює подвійній довжині плану центра. Довжина і ширина восьмерика бабинця дорівнює 1/2 довжини плану бабинця; висота восьмерика – апофема рівностороннього трикутника з стороною, що дорівнює довжині основи восьмерика. Грані восьмерика бабинця мають нахил всередину. Висота восьмерика, другого і першого залому разом дорівнює довжині плану центральної дільниці. Довжина і ширина ліхтаря дорівнює 1/2 довжини восьмерика (вгорі), висота дорівнює висоті другого залому бабинця. Висота верху бабинця дорівнює висоті верху центральної дільниці (діагоналі чотиригранника, в який вписується шестигранник вівтаря чи бабинця). Висота зрубів стін вівтаря (а також південного і північного рукавів) дорівнює подвоєній довжині плану бабинця. У вівтарного восьмерика довжина і ширина дорівнюють довжині і ширині восьмерика бабинця; висота ж помітно менша і дорівнює висоті першого залому вівтаря. Другий залом і ліхтар вівтаря різко відмінні і висотою і формами від тих же частин верху бабинця.

Довжина і ширина ліхтаря у вівтарі дорівнюють довжині і ширині ліхтаря бабинця; висота ліхтаря вівтаря менша і дорівнює його повній довжині. Висота верху вівтаря на 1/2 товщини бруса більша за верх бабинця.

Форма і розміри другого залому південного рукава і бабинця майже однакові. Довжина і ширина ліхтаря дорівнюють довжині і ширині ліхтаря бабинця, а висота менша і дорівнює діагоналі квадрата з стороною, що дорівнює довжині ліхтаря. Висота верху південного рукава дорівнює висоті верху бабинця.

Перший залом північного рукава повторює форму і розміри першого залому бабинця. Восьмерик північного рукава значно нижчий восьмериків бабинця, південного рукава і навіть вівтаря. Ще більш відрізняються верхні частини північного верху від відповідних частин південного рукава і бабинця. Другий залом північного рукава нижчий за всі інші другі заломи, а ліхтар, навпаки, вищий від інших ліхтарів. Верх північного рукава також нижчий від верхів інших рукавів.

Залишається ще сказати, як розмістив майстер в будівлі вікна. Вікна першого ярусу в зрубах стін закладено на висоті, що дорівнює довжині південної грані плану вівтаря. Вікна другого ярусу в зрубах стін (чотирикутні) закладено на висоті, що дорівнює відстані між південним кутом західної грані плану північного рукава і північним кінцем східної грані того ж рукава. Хрещаті вікна у зрубах стін обох рукавів, бабинця і вівтаря закладено на висоті, що дорівнює діагоналі чотиригранника, що становить південну половину плану центра. Вікна в восьмерику центральної дільниці закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 ширини зрубу стін дільниці (вгорі). Вікна в ліхтарі центрального верху прорізано над верхнім вінцем восьмерика на висоті, що дорівнює висоті першого залому дільниці. Вікна в восьмерику бабинця і інших рукавів закладено над верхнім вінцем зрубу стін на висоті, що дорівнює 1/2 довжини зрубу стін бабинця (вгорі).

[Таранушенко С.А. Монументальна дерев’яна архітектура лівобережної України. – К.: 1976 р., с. 315 – 321]