2017 р. Звід пам’яток України

Лада Сапухіна

Поле Конотопської битви, 1659, 2005 (іст). Між селами Шевченкове, Соснівка, урочищем Саранівка та городищем Пуста Торговиця. Займає лівий та правий береги річки Куколка в місці впадіння в неї із заходу струмка. До місця ведення бойових дій відносяться територія села Шевченкове, місця переправи через р. Куколка, що локалізуються на території сіл Соснівка та Шевченкове. Ділянка лівого берега р. Куколка між с. Соснівка, урочищем Саранівка та городищем Пуста Торговиця, де відбувалася фінальна частина битви.

Сучасну назву прибрало з 2-ї пол. 90-х рр. 20 ст. Раніше іменувалося полем Соснівської битви.

Після смерті гетьмана Б.Хмельницького посилилися спроби Москви ліквідувати незалежність України, розгорнувся наступ на права і вільності українського народу.

Ситуація в Україні ускладнювалась ще й тим, що супроти Виговського утворилася досить сильна опозиція на чолі з полтавським полковником М.Пушкарем, запорізьким кошовим Я.Барабашем, іншими промосковськи налаштованими лідерами, що привело до військового протистояння й, зрештою, до братовбивчої громадянської війни. Загроза державності, суверенітету і автономії України спонукала І.Виговського укласти у вересні 1658 Гадяцьку угоду з Річчю Посполитою, якою передбачалося утворення федеративного союзу Польщі, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського (України). Це привело до війни Москви з Україною. Ранньою весною 1659 на Україну посунула величезна армія під командуванням князів О.Трубецького, Г.Ромадановського, С.Пожарського. Шлях в Україну їй перетинав ніжинський полковник Г.Гуляницький, який зі своїм Чернігівським, а за деякими даними ще й Прилуцьким чи то Переяславським полками отаборився в Конотопі. Це місто мужньо обороняли 4 тис. (за іншими даними 5 тис.) козаків і місцеві жителі.

Зібравши досить значне козацьке військо, до лав якого влилися загони найманців (називаються 15 тис. поляків, сербів, волохів, поляків, німців), а також приєдналася татарська орда (40 тис.) на чолі з ханом Махмет-Гіреєм, гетьман І.Виговський вирушив на виручку обложеного Конотопа. 24 червня 1659 біля с. Шаповалівка він вщент розбив висланий в розвідку досить великий російський загін.

Для вирішального бою І.Виговський обрав місцевість, якою протікала р. Куколка, біля с. Соснівка (в працях дореволюційних і сучасних істориків р. Куколка помилково називається Соснівкою, але на цю недоречність вказав ще О.Лазаревський). Сюди І.Виговський мав намір заманити російське військо від розташованого за 15 верст Конотопа. 27 червня (за іншими джерелами 29) І.Виговський з загоном козаків і найманців рушив до Конотопа, викликав цим переполох і умисно став відступати.

Побачивши нечисленність українського загону, Г.Ромадановський, С.Пожарський, С.Львов, залишивши меншу частину армії під Конотопом, погналися за козаками, знехтувавши попередженнями, що на них в засідці чекає велике військо. 28 червня (за іншими даними 30) російська армія переправилась мостом через р. Куколку поблизу Соснівки і вступила в бій з залишеною тут І.Виговським половиною козацького війська на чолі з С.Гуляницьким – братом обложеного в Конотопі ніжинського полковника. Залишені в засідці козаки спорудили укріплений табір із возів, що зупинило лави кіннотників, а на додачу зруйнували гать.

Тим часом І.Виговський зі своїм загоном, що заманив ворога, переправився через р. Куколку біля с. Попівка, наблизився до російських позицій під прикриттям так званого «спірного гребеня» – валу, насипаного в 1-й пол. 17 ст. на кордоні Росії з Польщею по лінії Путивльського рубежу, і вдарив у тил правого крила російської армії в районі нинішнього с. Шаповалівка. Потужного тилового удару завдали російському війську також ординці, заздалегідь відправлені І.Виговським у засідку в урочище Пуста Торговиця (район нинішнього с. Саранівка). Затоплена багниста місцевість по берегах Куколки перетворилася на справжнє болото, що поставило важку російську кінноту і артилерію у надзвичайно скрутне становище.

Татари знищили навіть 5 тис. бранців. Потрапили до полону і князі С.Пожарський (був страчений), С.Львов, двоє Бутурліних, Ляпунов та інші воєначальники. Перебіг битви тут подано переважно за описом О.Лазаревського, який будучи уродженцем тієї місцевості сходив поле бою уздовж і впоперек. Пізно ввечері в день розгрому О. Трубецький почав відводити військо з-під Конотопа.

Скориставшись цим, по ньому вдарив з міста Г.Гуляницький, захопив частину артилерії, обозу, знищив чимало вояків. І.Виговський з козацьким загоном також підоспів до Контопа. У с. Козацьке відбувся жорстокий бій між відступаючими військами О.Трубецького і переслідуючим їх загоном І.Виговського. Російське військо з боями відступило до Путивля. Внаслідок усіх цих обставин битва перетворилася на справжнє побоїще, у якому за короткий час полягло більше 4 тис. добірного російського війська. Втрати української армії становили 4 тис., ординців – 6 тис.

Конотопська (Соснівська) битва – одна з найгучніших подій у військовій історії України 17 ст.

У 2005 на честь загиблих воїнів у Конотопській битві на полі встановлено пам’ятний знак – дерев’яний хрест /4,3 м/.

[Літопис Самовидця. – К., 1971. – С. 79 – 80; Величко С. Літопис / С. Величко. – К., 1991. – С. 250 – 252; Ригельман А. Летописное повествование о Малой России / А. Ригельман. – М., 1847. – С. 9, 22; Домонтович М. Материалы для географии и статистики России / М. Домонтович. – СПб., 1865. – С. 609 – 610; Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей / Н. И. Костомаров. – СПб: Вестник знания, б. г. – С. 226; Костомаров Н. И. Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования / Н. И. Костомаров. – СПб., 1903. – Т. 2. – С. 381, 282, 387; Лазаревский А. Описание старой Малороссии / А. Лазаревский. – К., 1893. – Т. 2. – С. 209 – 210; Соловьев С. И. История России с древнейших времен / С. И. Соловьев. – СПб., б. г. – Т. 11 – 15. – С. 46 – 47, 50; Крип’якевич I. П. Історія України / I. П. Крип’якевич. – Львів, 1990. – С. 192; Субтельний О. Україна. Історія / О. Субтельний. – К., 1991. – С. 132 – 133; Сапухіна Л. П. Соснівська битва / Л. П. Сапухіна // Матеріали другої Сумської обласної історикокраєзнавчої конференції (Частина I. Історія). – Суми, 1994. – С. 70 – 74; Моця Б. О. Битва під Конотопом 29 червня 1659 року – апогей діяльності І. Виговського / Б. О. Моця // Сумська старовина : Збірник наукових праць. – Суми, 1996. – С. 33 – 35; Мицик Ю. Конотопська битва 1659 року / Ю. Мицик // Конотопська битва 1659 року: Збірник наукових праць. – К., 1996. – С. 14 – 21; Апанович О. Застосування гетьманом І. Виговським стратегічних і тактичних принципів Богдана Хмельницького в Конотопській 1470битві / О. Апанович // Конотопська битва 1659 року : Збірка наукових праць. – К., 1996. – С. 23 – 31; Бутич І. Конотопська битва / І. Бутич // Конотопська битва 1659 року : Збірка наукових праць. – К., 1996. – С. 32 – 36.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 521 – 522.