Церква св.Спаса
Розмір зображення: 1127:1676 піксел
Спас. Церква Преображення Господнього, ХІІІ ст. Розібрана в кінці XVIII ст. План церкви зі збірки В. Вуйцика. Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 609.
“Храм Спаса (XIII в.) в селе Спас Стрелкового района, разобранный в конце XVIII в. Как можно судить по сохранившемуся обмеру церкви, это было большое трехнефное, четырехстолпное с тремя апсидами белокаменное сооружение” [Логвин Г.Н. Украинские Карпаты. – М.: Искусство, 1973 г., с. 8].
с. Спас.
Старосамбірський.
Церква Преображення Господнього Спаського монас. XIII.
Неіснуючий вже Святопреображенський монастир у Спасі відноситься до найдавніших на Україні. Він стояв на потоці Дубень, що впадає у Дністер. Наприкінці XIII ст. монастир відновив галицький князь Лев Данилович, який, за легендою, провів там останні роки свого життя. З цим монастирем пов’язане існування окремої, незалежної від перемиської, самбірської єпископії. У XII ст. самбірська єпископія була самостійною і мала своїх єпископів, які перебували у Спаському монастирі. Спаська церква мала статус катедральної. У пізніші часи цей монастир служив зимовою резиденцією перемиських владик.
Мурована церква Преображення Господнього (Спаса) датується 1295 р. Згідно фальсифікованої грамоти князя Лева, виданої у Львові 12 січня 1292 p., вона побудована на місці старої дерев’яної. Збережений опис цієї церкви з середини XVIII ст. підтверджує час її постання на кінець XIII ст. Це був тринавовий триапсидний хрестокупольний храм – типовий для давньоруського будівництва. Опис говорить, що він мав відкрите цегляне мурування і був «високо рівним стовпом піднятий» та завершувався однією банею. За своїм об’ємно-просторовим вирішенням церква Спаса була близькою до групи українських храмів Придніпров’я XII – XIII ст., які мають стов-повидну композицію. Церква мала фресковий стінопис 1547 р.
Спаський монастир був скасований цісарським патентом 1786 р. Монастирська церква стояла ще до 1816 р. У цьому році її почали розбирати. Перед тим інженер Рітнер виготовив план церкви (див. репродукцію). Поруч з церквою зі східної сторони стояла мурована чотиригранна вежа, рештки якої були розкриті археологами у 1978 р.
Вуйцик В. Маловідома пам’ятка княжої доби. //Марра Mundi. – Львів, 1996. – с. 146 – 155.
Добрянский А. История епископов трех соединеных епархий Перемышльской, Самборской и Саноцкой от найдавнейших времен до 1794 г. – Львов, 1893.
Петрушевич А. Обзор важнейших политических и церковных происшествий в Галицком княжестве с половины XII до конца XIII века. // «Зоря Галицкая». – Львів, 1854. – Ч. 8.
Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 609 – 610.