Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

1967 р. Історія українського мистецтва

Розмір зображення: 616:800 піксел

Ікона «Юрій Змієборець» з села Станилі біля Дрогобича, кінця XIV століття [не виключено, що станильська ікона була храмовою в церкві св. Юра у Дрогобичі], та ікона «Богородиця з дитиною» з Луцька, мабуть також кінця XIV століття, кидають світло на стан тогочасного українського малярства, зокрема в Галичині та на Волині.

На станильській іконі Юрій зображений юним воїном на вороному коні у виструнченій, немов застиглій позі. Сильним ударом ратища він проколює змія, що витягся на рівному темно-зеленому, майже чорному поземі. Чорний площинний силует здибленого коня, врізаючись в ясне, притьмарене, сіруватого відтінку вохристе тло, силою контрасту створює дуже виразний динамічний акцент. Ритм стрімкого руху вперед підкреслений розвіяним від вітру плащем Юрія, що, як прапор перемоги, спалахує насиченою кіноварною червінню.

Звичайно, на іконах аналогічного змісту було прийнято зображувати коня білим, чим підкреслювався радісний, світлий образ героя-переможця. Тут несподівано чорний, як ніч, колір коня та зосереджене, суворе, навіть похмуре обличчя закутого в броню вершника з проникливим поглядом очей з-під тонко накреслених чорних брів наводять на думку про труднощі довготривалої та виснажливої нерівної боротьби.

Створенню глибоко емоційного образу, сповненого напруженої драматичної дії і співзвучного характеру далекої суворої епохи, активно допомагають усі компоненти. Композиція гранично проста, позбавлена розповідних деталей, лінія, рисунок – чисті й гострі, підпорядковані певному стрункому ритмові. Пластичне зображення вирішено виразними кольоровими площинами без тональної вібрації. Скупа кольорова гама побудована на контрастних поєднаннях темних і ясних, виразних теплих та приглушених холодних кольорів, наближених до нейтральних.

Образ Юрія Змієборця сприймається як апофеоз мужнього героїчного подвигу, як символ добра, що перемагає зло, як заклик до боротьби з значно сильнішим ворогом.

Лаконічна й строга композиційна схема станильської ікони нагадує дещо важкуватий і статично трактований образ Юрія Змієборця на київському шиферному рельєфі XI століття, зображення на литих металевих іконах Київської Русі та Галицького князівства, а також чудові за рисунком мініатюрні зображення вершників у батальних сценах в Київській псалтирі 1397 року.

Деякі аналогії є і в новгородському іконопису XIV століття, де зображення Юрія Змієборця було дуже популярним. Особливо помітна подібність композиції з тією новгородською іконою, де Юрій зображений на червоному тлі в зеленому плащі на білому коні (Державний Російський музей). Однак тут яскраво підкреслені декоративні елементи, тоді як в українській – на перший план виступає строга підпорядкованість усіх компонентів напруженій драматичній дії. На балканських, зокрема сербських, іконах Юрій зображений переважно як воїн-мученик без коня і змія. В українському та російському малярстві казково-фантастичний варіант здавався привабливішим, можливо через зв’язок з народними переказами про героїчних, титанічної сили лицарів, які в єдиноборстві з лютим ворогом знищують його (с. 214 – 216).

Юрій Змієборець. Ікона з Станилі. Кінець XIV ст. Львівський музей українського мистецтва.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 215.