Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

1975 р. Паспортна інформація

1975 р. Паспортна інформація

Розмір зображення: 1085:1750 піксел

Городище давньоруського міста Тумащ

Пам’ятка археології

XI-XIII ст.

Розміщення:

Київська обл., Обухівський район, с. Старі Безрадичі, на південній околиці села, на високому мису над заплавою р. Стугни (уроч. “Торч”).

Загальний опис:

Городище займає трикутний мис, довжиною 230 м, шириною 140 м. По периметру обнесене валом, а від продовження мису ще відмежоване і ровом. У валу городища відкрито залишки дерев’яних конструкцій з дубових зрубів. Культурний шар товщиною 0,6-1,5 м. вміщує археологічні матеріали XI-XIII ст. З півдня перед городищем на продовженні мису розташоване велике селище в урочищі “Містечко” з культурним шаром XI-XIII ст.

Історична довідка:

Городище є залишками літописного міста Тумащ, яке існувало протягом XI-XIII ст. і було важливим військово-стратегічним і господарчо-адміністративним пунктом в Середньому Подніпров’ї.

Розвідки проводились на початку XX ст. київським археологом В.В. Хвойко і в 1947 р. Інститутом археології АН УРСР (Н.В. Лінка). У 1950 р. досліджував укріплення городища П.О. Раппопорт (Ленінградське відділення інституту історії матеріальної культури АН СРСР). У 1972 р. городище обстежене Інститутом археології АН УРСР (М.П. Кучера).

Матеріали зберігаються в фондах Інституту археології АН УРСР (на 1975 р.).

Облікова інформація:

Взято на охорону згідно Рішення виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих № 806 від 23 листопада 1970 р.

Охоронний № : 1286

Основна бібліографія, архівні дані:

М.П. Кучера. Звіт про роботу розвідзагону по обстеженню городищ Київщини у 1972 р. – Науковий архів інституту археології АН УРСР.

Ілюстративні матеріали:

Схематичний план розташування городища.

Раппопорт П.А. Оборонительные сооружения на городище в селе Старые Безрадичи. – Краткие сообщения Института истории материальной культуры, 1951 г., т. 41, с. 114 – 118.