Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2007 р. 7 чудес України: Тараканівcький форт на Рівненщині

Дата: 28.04.2007

Побудований наприкінці 19 ст. Форт ще називають “Нова дубнівська фортеця”, над рікою Іквою. Товщина мурів досягає 5 м. Форт має три поверхи на землі і стільки ж під нею. Чисельні тунелі, переходи, сховища, казарми. Прогулюючись тут слід бути обережним – дуже легко заблукати в лабіринтах форту та попасти в колодязі-провалля, тим більш, що форт в аварійному стані. Місцеві кажуть, що раніше можна було потаємними підземними ходами вийти на Дубно.

Форт-застава побудований в 1885 – 1890 рр. силами головного інженерного керування при військовому міністерстві Російської імперії. Являє собою бетонно-земляне укріплення, виконане з застосуванням цегли, цементу, бутового розчину, чавунно-ливарних деталей, з яких складені ферми перекриття і герметичні двері, сходи, лази. У центрі чотирикутного в плані форту знаходилася двоповерхова казарма для господарських, складських іжитлових приміщень гарнізону, що складався з артилерійської роти і штату коменданта форту.

По периметрі трапецієподібної в плані казарми проходила полігональна за формою військова вулиця, що відокремлює її від безпечних казематів, що оперізували цю вулицю. Безпечні каземати підтримували насип головного фортечного валу.

На валу знаходилася вогнева позиція, що складалася з брустверів для гармат, банкеток для стрільців і тильних траверзів нагорі фортечного вала. Між ними розташовувався вал „Ганг” – шлях для переміщення знарядь. У тильної частини форту знаходився прикритий шлях через головний рів, куди при необхідності висувався зі спеціальних казематів металевий міст Головний рів – сухий – був укріплений стіною. На стіні розташовувалися бойові бетонні каземати – кофри на вихідному північному, західному і південному куті.

Період після першої світової війни форти закритого типу утратили своє колишнє значення і розглядалися тільки як ключова позиція від тієї чи іншої ділянки фронту.

У 1920 році форт намагалася взяти кавалерія С.М. Будьонного, проте наштовхнулася на запеклий опір польського війська.

У 1960-их рр. робилися спроби Міністерством торгівлі і штабом Прикарпатського військового округу пристосувати форт під складські приміщення, але через вологість і випари збереження було неможливе.

Зараз цей форт знаходиться в занедбаному стані: стіни обвалюються, все поросло кущами та деревами. Всі, хто побував там, кажуть, що нічого подібного на Рівненщині не бачили, але не дивлячись на це, туристи не часто бувають там, та й дороги, як такової, до форту немає.

Джерело: “Територія А”