Сумський Успенський монастир

Євген Осадчий

Городище пізньосередньовічне Сумський Успенський чоловічий монастир, 17 – 18 ст. (археол., архіт.). Північно східна околиця села (колишня Мала Чернеччина), Сумського р-ну. Займає мисоподібне підвищення першої надзаплавної тераси правого берега безіменної річки (за документами кін. 17 ст., імовірно, Комишанки) – лівої притоки Псла.

Виявлений та обстежений Є.Осадчим та О.Коротею у 2006.

Пам’ятка має підпрямокутну форму, розміром 130 х 50 м. Висота над рівнем заплави становить 2,5 – 5,0 м. Майданчик рівний, має незначний ухил в північно-східний бік. З північного боку монастир обмежений яром, із півдня, південного сходу та південного заходу – схилами мису.

По периметру монастиря простежено залишки укріплень у вигляді валу. Висота валу з напільної сторони становить 1,5 – 1,8 м, з внутрішнього боку вал не простежується. У південно-східній частині розташовано в’їзд у монастир, що має вигляд пандуса, прорізаного у схилі мису. З боку монастиря схил в’їзду підрізаний ескарпом, з іншого – обмежений річкою. У цьому випадку вирішено було відступити від канонічного розташування входу з західного боку, де монастирські укріплення були найбільш вразливі. Цей в’їзд, найвірогідніше більш ранній і відноситься до 2-ої пол. 17 ст. На це може вказувати розташування в’їзду вздовж ескарпу та улаштування його у вигляді кутового бастіону. Ще один в’їзд знаходиться з південно-західного боку городища.

У північному куті виявлено залишки фундаменту цегляної кутової башти діаметром 4 – 5 м та нижньої частини цегляної стіни. Про залишки потужного фундаменту стін монастиря пише Фомін. Уламки цегли, з якої було складено мур та башту, дуже фрагментарні і встановити їх розмір не є можливим. За тістом та випалом цегла аналогічна тій, що була використана при будівництві дзвіниці.

У північно-західному куті монастиря розташована дзвіниця. Вона має восьмикутну в плані форму. Верхня частина та купол на даний час втрачені. Збудована з червоної цегли розміром 0,26 х 0,12 х 0,7 м з товщиною мурованих швів 0,02 – 0,03 см. Ширина однієї грані становить 3,7 м, товщина стіни першого ярусу – 1,5 м. Перший та другий поверхи дзвіниці пристосовані для оброни. Вікна-бійниці стрілчастої форми, шириною 0,2 м. Вхід до дзвіниці зроблений у вигляді коридору, у стінах якого також зроблені бійниці.

На південному схилі мису виявлені залишки підвальних приміщень із цегляним склепінням. Вони складені з червоної цегли, яка за формою та кольором аналогічна цеглі дзвіниці. Підземні приміщення були збудовані в південному схилі мису. Перше підвальне приміщення розташоване поблизу в’їзду. Висота склепіння – 0,2 м, ширина – 3 м, довжина – 5 м У стінах розташовані заглиблені ніші. Північно-східний кут складений з більш ранньої цегли жовтого кольору з менш охайною кладкою. Ймовірно, приміщення було реконструйоване пізніше. Схоже приміщення виявлено за 10 м на південь від першого, його розміри – 3,0 х 4,0 м, висота – 2,0 м. Рівень підлоги у підвалах не виявлено, а, виходячи з розташування ніш, можна припустити, що ці підвальні приміщення мали значну глибину і могли бути пов’язані з виходами з печерного комплексу монастиря. Пізніше виходи з підвалів було перебудовано, тут були збудовані дверні проходи.

Аналогічний вигляд мають входи до підземель Охтирського Благовіщенського (СвятоТроїцького) та Путивльського Молчанського монастирів.

На території монастиря існувало три кам’яних храми: Успіння Богоматері (1750), Михайло-Архангельський (1755) та надбрамний Весвятський 1760). На даний час храми зруйновані.

З території монастиря походять фрагменти гончарного посуду сер. 17 – 18 ст. та фрагмент кахлі з зеленою поливою. Монастир було засновано у 1658.

[Приймак В. В. Звіт про археологічні розвідки для «Зводу пам’яток історії та культури України» на території Білопільського району Сумської області у 2006 р. / В. В. Приймак, О. В. Коротя, Є. М. Осадчий // Архів ІА НАНУ. – ф. е. 2006/69. – С. 14.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 1203 – 1204.