2010 р. Тригір’я
Вадим Войтик
Дата: 08.09.2010
Буківське водосховище добряче шкодить ще одній місцевій пам’ятці, древньому Тригірському монастирю та його давнім печерам. Його заснував у 1575-му році князь Володимир Житомирський (хоч і в цьому випадку не все однозначно). Спершу як Пустинський і приписаний до «монастыря Бердичевскаго ради леса и риб». Потім обитель палять і відроджують вже в першій половині XVII ст. за фінансування Миколая Воронича.
Монастир зазнає нової руйнації під час Хмельниччини. Новий ще дерев’яний Преображенський храм будують в 1685-му. На деякий час обитель стає наполовину греко-католицькою, а наполовину – православною.
Монастир обростає землями, навколо зі слободи постає нинішнє село Тригір’я, назване так від трьох місцевих гір. Першу муровану будівлю – одноповерховий братський корпус – будують 1782-му (між іншим, з боку річки корпус є двоповерховим).
Після відомих польських подій монастир стає стовідсотково православним. Хоча же довгий час тут діяла «виховна колонія» для уніатських священиків. Від 1854-го починається перебудова Преображенської церкви у камені, яку завершать аж в 1873-му.
У радянські роки тут розташовувалась сільська школа. З 1993-го – діє Свято-Преображенський чоловічий монастир.