Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Бориса і Гліба

Церква св.Бориса і Гліба

Розмір зображення: 680:800 піксел

Церква св.Бориса і Гліба 1682 р. (дерев.) [Шематизм єпархії Перемиської на 1925 р., с. 257].

Церква 1635 р. (дерев.) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 56].

Дуже давнім способом влаштування своєрідного фундаменту були «стендари» – трохи заглиблені в землю короткі товсті окоренки, які ставились у ряд один до одного по всьому контуру будови. Такі фундаменти можна побачити ще в Степані на Ровенщині, в Тучапах, Холоїві, Цеперові на Галичині.

Джерело: Юрченко П.Г. Дерев’яна архітектура України. – К.: 1970 р., с. 25 – 26.

с. Тучапи.

Городоцький.

Церква св. Бориса і Гліба. 1939.

Найдавніші згадки про церкву походять з 1507 р. У 1670 р. парафія отримала ерекційну грамоту від польського короля Михайла Вишневецького, а у 1673 р. – привілей від Яна III Собєського. У 1680 (1679) р. по знищенні татарами попередньої коштом священика Івана Константиновича виставлена нова дерев’яна церква. Додатковий привілей надав їй у 1752 р. Прокіп Попель, староста тучапський. Це була тризрубна одноверха будівля, вкрита шоломовою банею на низькому восьмерику, поставленому на високий зруб стін надопасання нави. Простояла вона до середини 1930-х pp.

У 1920-х pp. поруч збудована мурована, хрещата в плані одноверха церква за проектом Якова Рудницького, освячена у 1930 р. На циліндричному барабані, що завершує квадрат нави посаджена велика, витягнена догори цибуляста баня з ліхтарем і маківкою, оточена по кутах ліхтарями-вежечками.

На захід від церкви розташована дерев’яна стовпова триярусна дзвіниця, збудована 1803 p., як свідчить напис на центральному стовпі: «ROKU 1803 MISACA LIPCA DNIA 19». її перший ярус давніше був відкритий, відділений від високого другого ярусу піддашшям, опертим на приставлені кронштейни. Стіни другого ярусу, що мають нахил досередини, кожуховані ґонтами. Третій ярус розширений з відкритою голосниковою ґалереєю відділений від другого вузьким дашком. З наметового даху дзвіниці виростає низький світловий восьмерик, вкритий бляшаною шоломовою банею, завершеною маківкою з кованим хрестом. Церква стояла зачиненою з 1963 по 1989 р.

Національний музей у Львові, фонд фото-негатека.

Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 146 Галицьке намісництво, опис 20, справа № 1302.

Центральний державний історичний архів України у Львові, фонд 159 Галицька фінансова прокуратура, опис 9, справа № 1764, 1765.

Archiwum Przemyski. Archiwum Biskupstwa grecko-katolickego Przemyskiego, sygnatura № 16, strona № 97.

Схиматісм всего клира руского-католического Богом спасаемой єпархіи Перемышльской на год от рожд. Хр. 1879. – Перемишль, 1879.

Шематизм греко-католицького духовеньства злучених єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на р.Б. 1934. – Перемишль, 1934.

Budzyński Z. Sieć parafialna prawosławnej diecezji Przemyskiej na przełomie 15 i 16 wieku. // Polska – Ukraina 1000 lat sąsiedstwa. – Przemyśl, 1990. – T. 1 – S. 135 – 155.

Джерело: Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. – Льв.: 1998 р., с. 739 – 741.