Церква Успіння

Віктор Вечерський

Успенська церква, 1852-81 (архіт).

Мурована церква стоїть у центрі села лівому високому березі великого ставу на р. Реть.

Найближча забудова – одноповерхова садибна. Внаслідок втрати бані та дзвіниці пам’ятка зараз не відіграє композиційної ролі містобудівної домінанти, хоча наявність широкого дзеркала води на північ від неї забезпечує добрий огляд з віддалених видових точок.

Дерев’яна Успенська церква в Тулиголові була збудована в 1656. На її місці у 1852 коштом місцевих поміщиків подружжя Матвія Степановича та Єлизавети Петрівни Алфьорових споруджено мурований однобанний холодний храм. В основу проекту було покладено один із «зразкових проектів» петербурзького архітектора К.Тона з «Альбому» 1838.

У 1873 на прохання попечителя і церковного старости М.Улазовського Чернігівське губернське правління затвердило проект прибудови з півдня до Успенського храму мурованого теплого бічного вівтаря. Автором проекту прибудови був, вірогідно, глухівський приватний архітектор О.Гросс. Прибудову здійснено в 1881 коштом М.Улазовського.

У 1930 церкву закрили й перетворили на склад. При цьому зруйнували верхні яруси дзвіниці, баню холодного храму та декоративний верх теплого бічного вівтаря. До кінця радянської доби пам’ятку використовували як колгоспний склад. При цьому до південного фасаду зробили прямокутну в плані цегляну прибудову. У 1990-х рр. будівлю повернули церковній громаді, після чого розібрали прибудову, зробили нові дахи над західним притвором холодної церкви влаштували маленьку циліндричну дзвіничку з банькою.

Холодна церква тридільна, з західним притвором, над яким колись височіла дзвіниця. Притвор і бабинець прямокутні в плані, вівтарна апсида півкругла, а центральний об’єм – квадратовий у плані, тринавовий чотиристопний, хрещато-баневий. На чотири пілони спираються півциркульні підпружні арки, що за допомогою трикутних сферичних пандативів несли циліндричний світловий підбанник, увінчаний банею (не зберігся).

Рамена просторового хреста перекрито коробовими склепіннями, а кутові дільниці – хрестовими, апсида – конхою, бабинець і притвор – коробовими склепіннями.

Архітектура цього храму витримана в неоруському стилі, якому відповідають загальна об’ємно-просторова структура, композиція фасадів та декор. Північний фасад центрального хрещато-баневого об’єму розчленовано пілястрами на три прясла, кожне з яких увінчане килевидною закомарою. Аркові вікна та прямокутні дверні отвори облямовані килевидними архівольтами. Під енергійно профільованим карнизом проходить смуга ширинок. Решта фасадів холодного храму мають схожі архітектурні форми, але декоровані дещо стриманіше.

Південний теплий вівтар збудовано за зразком холодного храму в схожих неоруських архітектурних формах. Він тридільний, складається з притвора, квадратового в плані центрального об’єму, що за розмірами дорівнює центральній частині холодного храму та півкруглої вівтарної апсиди. Центральний об’єм парою стовпів поділено на три назви – широку, середню й дуже вузькі бічні. Стовпи й пристінні пілястри поєднуються арками, в результаті чого внутрішній простір центрального об’єму поділяється на шість просторових чарунок, перекритих хрестовими склепіннями. Апсида перекрита конхою, притвор – коробовим склепінням. Для зв’язку теплого храму з холодним у південній стіні останнього пробито дві арки. Теплий бічний вівтар не мав світлової бані й вінчався декоративним наметовим верхом з ліхтариком і маківкою (не зберігся).

На відміну від північного фасаду холодного храму, південний фасад бічного вівтаря відверто декорований і атектонічний – він зображує фасад хрещато-баневого дев’ятидільного чотиристовпного храму: стіни розчленовані пілястрами на три прясла, кожне з яких завершується декоративною закомарою. У середньому пряслі велика аркова ніша з килевидним архівольтом влаштована якраз напроти внутрішньої пілястри на яку спирається поперечна підпружна арка. Віконні й дверні отвори бічного вівтаря, їхній декор ідентичні відповідним архітектурним формам холодного храму, за винятком великих круглих вікон у середньому пряслі південного фасаду. Загалом, дві різночасові частини споруди гармонійно поєднуються, створюючи цілісний архітектурний образ.

Будівля мурована з місцевої червоної цегли ланцюговою системою на вапняно-піщаному розчині. Підмурки холодного храму цегляні, бічного вівтаря – гранітні. Холодний храм зовні й усередині потиньковано, бічний вівтар зовні не тинькувався. Всі деталі й профілі набрано з лекальної цегли. Підлоги з дощок. Дахи щипцеві, по дерев’яних кроквах, укриті покрівельною сталлю. Успенська церква в Тулиголові є однією з найцікавіших пам’яток архітектури неоруського стилю на Сумщині. Її виявлено й обстежено автором у 1990, включено до «Зводу пам’яток історії та культури України» (том «Сумська область»), поставлено на державний облік як пам’ятку архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 277-См.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 10, спр. 173, арк. 1-2; ф. 679, оп. 3, спр. 387, арк. 197; Корноухов А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии / А. Корноухов // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Вып. 7. – Чернигов, 1906 – 1908. – Приложение. – С. 8; Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К., 2005. – С. 382-384; Филарет (Гумилевский Д. Г.) Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Кн. 7. – Чернигов, 1873. – С. 328-329; Карась А. Войовничий атеїзм / А. Карась // Маяк комунізму. – 1990. – 4 вересня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область. – К.: 2017 р., с. 641 – 642.