Садиба родини Фогораші
Олег Супруненко, Єва Григора
Розмір зображення: 800:522 піксел
Садиба родини Фогораші, 1870 (іст., архіт.). Вул. Шевченка, 24а.
Зведена місцевим землевласником з родини Фогораші. Будівля одноповерхова, «П»-подібна в плані, фасад якої має симетричну композицію з прибудованим чотириколонним портиком іонічного ордера, завершеним трикутним фронтоном, що надає житловому будинку урочистого характеру. Прямокутні віконні прорізи оформлено простими лиштвами, прямими сандриками-поличками і підвіконними тягами. Будівля є пам’яткою характерної садибної житлової архітектури в стилі класицизму 19 ст.
Одночасно з будинком поміщик Фогораші за свої кошти на території садиби звів греко-католицьку каплицю з бутового каменю і цегли. Родинна каплиця діяла до 1945. У 1990223 поруч з каплицею було збудовано дерев’яну дзвіницю, а перед дзвіницею встановили хрест з розп’яттям. У 2007 в каплиці провели внутрішній і зовнішній ремонт, добудували дзвіницю. Невелика споруда складається з двох частин – малої нави з низьким перекриттям та чотирикутної масивної дзвіниці. Головний вхід до каплиці із західного боку, на вікнах встановлено кольорові вітражі (Ісус Христос, Арх. Михаїл, Арх. Гаврило), проведено опалення. З лівого й правого боку дзвіниці – два напівкруглі широкі вікна. Стріха покрита етернітом. Каплиця діюча до сьогоднішнього часу.
У 1970 з ініціативи колишнього голови колгоспу «Прикордонник» А. Бірова в будинку садиби Фогораші відкрили Музей трудової слави, де експонувалися фотографії передовиків виробництва та вироби місцевих підприємств. З часом, завдяки його дружині Юліані Біров, на основі зібраного історико-етнографічного матеріалу з життя угорців Затисянщини, тут був заснований на громадських засадах сільський краєзнавчий музей. Згодом на території садиби створюється музей-скансен під відкритим небом.
У 1974 до панського маєтку перенесли будинок заможного селянина, зведений у 1882. Житлова кімната, кухня та комора – все з саману, під дерев’яним дахом. Всередині різьблені дерев’яні меблі. Поряд – господарські приміщення, хлів для корови. За два роки у скансені з’явилася школа – перший навчальний заклад у Пийтерфолві (1920), з «навчальною частиною» – кімнатою та робочим кабінетом вчителя, який жив при школі, згодом – реконструйований будинок бідняка зразка 1918-х рр. з усім речовим начинням, з однією кімнаткою, стіни з глини та каркас з гілля, дах очеретяний, підлога – утрамбована глина. На сьогодні сільський краєзнавчий музей є цікавим туристичним об’єктом.
Джерела і література
Йожеф Івашкович – Михайло Сирохман – Іштван Палко – Василь Кохан. Греко-католицькі церкви Закарпаття. – Ужгород: Видавництво «Тарогото», 1998-2001. – С. 104 (двомовне видання); Визначні пам’ятки Виноградівщини. – Виноградів, 2012. – С. 23; Супруненко Олег. Соляний дім – одна з найстаріших будівель Закарпаття. Виноградівщина архітектурна: процвітання та занепад поряд // Новинни Закарпаття. – 2012. – 6 січня.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 222 – 223.