Пам’ятник Тарасу Шевченку
Олена Приходько, Степан Пеняк
Розмір зображення: 599:797 піксел
Пам’ятник Шевченку Т.Г., 1999 (мист.). На пл. Народній біля будинку облдержадміністрації. Встановлений 9 березня 1999 до 185-ої річниці від дня народження Тараса Шевченка. Автори: скульпт. М. Михайлюк, архіт. В. Лезу. Споруджений на кошти підприємств, установ і організацій області, окремих громадян і представників діаспори, про що свідчить меморіальний знак неподалік від пам’ятника.
Бронзова скульптура висотою 3 м зображена у повний зріст, розміщена на прямокутному бетонному постаменті (1,7 х 1,3 м), облицьованому плитами з чорного граніту, на лицьовій стороні якого викарбувано напис: «Обніміться ж, брати мої…97 Т.Шевченко». На тильній стороні постаменту напис: «Закарпатці Тарасу Шевченку. Скульптор М. Михайлюк. Архітектор В. Лезу. 1999».
Пам’ятник встановлений на півкруглому майданчику, вимощеному андезитовим каменем. Велична постать сприймається як міцна масивна колона. Широкі складки довгого одягу м’яко драпірують фігуру, надаючи їй особливої монументальності, рівноваги й стабільності. Поет зображений заглибленим у власні роздуми і переживання, у силу думки, нескореної тяжкими випробуваннями. Образ наповнений особливої внутрішньої сили, гордого усвідомлення своєї причетності до життя українського народу, його історії. Монумент відрізняється виразністю образотворчої мови, лаконізм, монументальна узагальненість широких, впевнено виліплених скульптурних форм, відмова від невиправданої деталізації надають пластичному образу внутрішньої сили і значимості.
Шевченко Тарас Григорович (09.03.1814, с.Моринці, нині Звенигородський р-н, Черкаська обл. – 10.03.1861, м.Санкт-Петербург, перепохований 22.05.1861 на Чернечій Горі м.Канів) – геніальний український художник, письменник, мислитель. Народився у кріпацькій сім’ї. Осиротів у дитинстві, у 1829 «кімнатний козачок» пана Енгельгарда у м. Вільно (Вільнюс). У 1831 із панськими слугами переїхав у Петербург. У 1833 його віддали на навчання живопису. 22.04.1838 викуплений з кріпацтва. У 1840 вийшла його збірка «Кобзар». У 1843 здійснив подорож в Україну. У 1845 закінчив Академію мистецтв у Петербурзі. У 1846 переїхав у Київ, став членом Кирило-Мефодіївського товариства. 05.04.1847 арештований, визнаний державним злочинцем і відправлений рядовим в Оренбурзький корпус із забороною писати і малювати. 02.08.1857 звільнений із забороною виїзду до Москви і Петербурга. У 1857-58 жив у Нижньому Новгороді. 27.03.1858 повернувся до Петербурга. Працював в Академії мистецтв, отримав звання академіка гравюри.
Джерела і література
Ужгородська шевченкіада. – Ужгород-Київ, 1999. – 116 с.; Герзанич В. Юрій Михайлик – патріот краю // Новини Закарпаття. – 2001. – 18 січня.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 96 – 97.