2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Церква св.Михайла та дзвіниця

Дві дерев’яні будівлі, зведені 1745 р., – Михайлівська церква і розташована на північний захід від неї двоярусна дзвіниця – розташовані на одному з найвищих пагорбів неподалік Ужоцького перевалу, ефектно домінуючи над навколишніми гірськими краєвидами.

Михайлівська церква належить до однієї з найсвоєрідніших локальних груп закарпатських дерев’яних храмів – ужоцької – з властивим для неї поєднанням рис бойківського та лемківського типів. Відповідно до традиційних церков Бойківщини споруда складається з трьох прямокутних у плані зрубів, причому центральний перевищує бічні за розмірами та висотою. Домінантна роль центрального зрубу – нави – виявлена у її завершенні, яке являє собою типовий для бойківських храмів чотиригранний верх з трьома невисокими заломами та монументальним пірамідальним наметом вінчання. Схожою є також структура чотиригранного верху вівтарного зрубу, проте він має лише два заломи й помітно поступається центральному за висотою. Значно нижча від центрального об’єму західна частина Михайлівської церкви, яка складається з низького безвіконного бабинця та розташованої над ним емпори з невисокою каркасною дзвіницею з наметовим завершенням. Двоярусна структура західного об’єму та каркасна конструкція дзвіниці над бабинцем споріднюють будівлю з дерев’яними церквами Лемківщини, проте симетричний характер усієї композиції пам’ятки наближає її до традиційних бойківських храмів. Значною мірою цьому сприяє також влаштування навколо будівлі пластичного піддашшя на фігурних кронштейнах.

Ще послідовніше традиційна симетрична структура бойківських храмів виявлена в інтер’єрі Михайлівської церкви, композиційною домінантою якого виступає розвинений угору й добре освітлений простір нави. Важлива роль цього приміщення в інтер’єрі пам’ятки підкреслюється також розташуванням тут більшості елементів її внутрішнього оздоблення – іконостаса, фігурного вирізу й інших елементів. Ці особливості споруди, помножені на вишукані пропорції та мальовничий силует, перетворюють її на один з найкращих зразків дерев’яних храмів ужоцької групи в Закарпатті.

Дзвіниця розташована на північний захід від храму й органічно вписується в загальну архітектурно-просторову організацію ансамблю. Являє собою один з найпоширеніших в Україні різновидів дерев’яної дзвіниці “четверик на четверику”, нижній ярус якої, оперезаний піддашшям, є зрубним, а 2-й ярус – відкритою аркадою-галереєю з наметовим завершенням.

В.Т.Завада

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 116.