Церква св. Трійці

Розмір зображення: 594:800 піксел

Велика Копаня. Церква св. Трійці, 1853 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 349.

Велика Копаня Виноградівський район

Церква св. Трійці. 1853. (УПЦ)

Найдавнішу церкву, про яку збереглися відомості, було збудовано у 1470 р. Другу дерев’яну церкву було споруджено 1669 р. і служила вона майже 200 років.

В 1775 р. згадується дерев’яна церква св. Миколая, з високою вежею, прикрашена красними образами, збудована 1660 р. Парохію засновано в 1670 р. У 1797 р. державна комісія вирішила спорудити у Великій Копані кам’яну церкву і фару, а також дерев’яну дяківню. У 1857 р. дерев’яну готичну церкву продали в село Холмовець за 255 золотих. За записами о. Андрія Поповича, на горищі церкви була ікона візантійського стилю з написом: “Подарувала раба божа Елена 1170”.

Спорудження теперішньої базилічної мурованої церкви 30 м завдовжки та 12 м завширшки завершили у 1851 р. (ця дата написана над входом. Посвятили її св. Миколаю у 1853 p., але вежу добудували пізніше. Розмалював церкву відомий художник Гнат Рошкович у 1877 р. за пароха о. Андрія Поповича, що служив у селі з 1855 по 1893 р. Рошкович є автором ікони “Св. Миколай”, ікон іконостасу та 5 ікон, що прикрашають амвон. Образи до церкви малювали також Фердинанд Видра та Юлій К. Фенцик.

На початку XX ст. церкву поновлено, дахи оббито бляхою, у 1904 р. куплено дзвін за 3000 корон.

Угорський напис на звороті вівтарної ікони пр. богородиці свідчить, що у 1906 р. відбулося поновлення інтер’єру: іконостас, вівтар і амвон виготовив Олександр Сабов, що походив, очевидно, з Сату-Маре, нове настінне малювання виконали Кадар і Нейметі з Сиготу. У 1922 р. міняли хрест на турні. Найбільший дзвін забрали у другу світову війну, а два дзвони лишилися. Біля церкви стоїть хрест, поставлений у 1911 р. земляками з Америки.

Недавно церкву пересвятили на Святотроїцьку, а у 1992 р. її зареєстрували як православну. У 1996 р. за священика о. Юрія Сливки, кураторів Івана Кадара, Михайла Пилипа, Олексія Гулянича, Юрія Дорогі художники И. Балог і Е. Ґарагонич поновили стінопис.

З початку XX ст. в селі служили о. Густав Демянович (з 1900 до 1914 р.), о. Голодкович (1914 – 1921), дуже шанований селянами о. Берец (1921 – 1929), о. Августин Васовчик (1929 – 1941). Останній греко-католицький парох о. Степан Бендас, що прийшов у село 1941 р., був ув’язнений в радянських концтаборах з 1949 по 1955 р. Дані про церкву допоміг зібрати ветеран місцевої “Просвіти” Юрій Неймет (1917 р. н.).

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 348 – 349.