Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Церква Вознесіння (стара)

Церква Вознесіння (стара)

Великі Лучки. Церква Вознесіння Господнього, 1829 р. Світлина з книги Ф. Рубіша „Великі Лучки”. Ужгород. 1999 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 151.

Великі Лучки Мукачівський район

Церква Вознесіння Господнього. 1829.

У середині XVII ст. згадують про трьох священиків, але в 1699 р. вже не було жодного. Для сіл навколо Мукачівського замку настали важкі часи через збиткування австрійських солдатів. Так, у 1704 р. солдати спалили в Великих Лучках фару і 13 хат.

Найдавніша дерев’яна церква, про яку збереглися відомості, походила з 1625 р. У 1733 р. згадують церкву св. Дмитрія. В 1790 р. майстер з Мукачева Іван Тракслер викував хрест для лучківської церкви, за що отримав 16 гусок. Дерев’яну церкву перенесли в Медведівці (можливо, в 1790 р.), а в 1929 р. – до Праги, де вона зберігається донині. На місці, де була дерев’яна церква, в 1798 р. вирішили збудувати кам’яну, але не змогли зібрати достатньо грошей (зібрали 4600 форинтів на будівництво та 1274 ф. на оздоблення).

Муровану церкву почали будувати в 1821 р. за священика Андрія Ромжі, а закінчили за о. Василя Довговича – відомого вченого, поета та будівничого. На вимогу громади із земель графа безплатно виділили ділянку й отримали дозвіл на виготовлення 119 тисяч цеглин. Граф оплатив сухе дерево з навколишніх лісів і половину ціни за 356 дубових і букових брусів, а також дозволив, щоб селяни в великобистрянській вапняковій камено -ломні наламали безплатно 32 кубічні сажні вапняку для випалювання вапна. Крім того, громада купила дрова для випалювання, заплативши по 1 ф. за кубічний сажень дров, і попросила у кредит за собівартістю 1066 планок. Храм закінчили в 1829 p., але богослужіння розпочалися ще 1827 р.

У 1895 р. священиком став Михайло Бачинський, який віддав багато сил на спорудження гарної фари і на капітальний ремонт та розкішне оздоблення храму розписами. Оновлений храм посвятили 3 серпня 1897 р. єпископом Юлієм Фірцаком на честь Вознесіння Господнього, після чого була пишна гостина. Між численними подяками піднімали склянки за місцевого господаря Івана Ґабовду і його дружину Марію Драгу, які дарували на ремонт 4000 корон. Громада зібрала 1451 форинт, а граф Шенборн з дружиною подарували 700 ф. Кам’яні роботи виконали будівельники з Паланка Застулка і Штраус за 3060 ф., а турню оновив місцевий житель Михайло Варґа за 600 ф. Розписи стін і позолоту іконостаса виконали Андрій Мікловда та Микола Головчак за 3060 ф.

Після Першої світової війни більшість населення перейшла в православ’я і церква стала православною, залишаючись майном греко-католицької єпархії. У листопаді 1926 року церкву повернули греко-католикам адміністративним шляхом.

Православну цегляну церкву збудували в 1936 р. на місці, де була православна дерев’яна церква. Греко-католицьку церкву зняли з реєстрації 9 січня 1953 р. і незабаром розібрали.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 150 – 151.