2017 р. Звід пам’яток України
Роман Офіцинський
Розмір зображення: 768:576 піксел
Великий Березний – селище міського типу (1947), районний центр – входить у Список історичних населених місць України з датою першої писемної згадки – 1427 Розташований у верхній течії ріки Уж, за 40 км від обласного центру. Це найбільш грозове місце в Україні, де щороку буває до 43 грозових днів. Через селище проходять шосе і залізниця Ужгород-Львів. Площа селища – 4 кв. км, населення – 7,3 тис. осіб (2014).
У межах селища знайдено бронзовий скарб (меч і знаряддя праці) 13-11 ст. до н.е., вивчено могильник доби заліза (8-7 ст. до н.е.).
Уперше Великий Березний письмово згадано 1409, коли Іван Другет розпорядився притягти до судової відповідальності шолтеса Венча за розбій та привласнення чужого майна.
1427 Великий Березний, де були 33 селянські двори, належав Ужгородсько-Невицькій домінії графів Другетів, а 1691 як окружний центр вхо див до Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів. Тоді це було одне з найбільших поселень Ужанської долини.
1770 Великий Березний отримав привілей торгового містечка і право щорічного ярмарку. 1788 сюди переселили 20 сімей із с. Теплички Липтавського комітату (північно-західна Словаччина). Відтоді тут живуть словаки-римо-католики. 1807 вони звели кам’яний костел Св. Трійці.
1792 в центрі селища звели діючу греко-католицьку церкву Св. Трійці, яку в 1949 – 91 рр. використовували православні. 1866 закладена місцева пам’ятка садово-паркового мистецтва площею 2,5 га, де ростуть понад 250 рідкісних видів дерев, зокрема дуб пірамідальний, дуб червоний, гінкго дволопатне, тсуга канадська. 1829 у Великому Березному мешкало 1,2 тис. осіб, 1900 – 2,5 тис., 1930 – 3 тис. осіб. 1884 відкрито чотирирічну школу. 1887 завершилося будівництво залізниці Ужгород – Великий Березний. 1905 столицю держави Відень і Львів сполучила залізниця через Великий Березний та Ужоцький перевал.
Під час Першої світової війни у Великому Березному перебували австро-угорські війська. У січні 1919 край прилучили до Чехословаччини.
1921 відкрили горожанську школу, діяли 3 початкові школи. У парку розбили 2 тенісні корти.
17 березня 1939 Великий Березний окупували угорські війська. 6 мешканців угорська влада стратила 31 липня 1942. У Києві (Бабин Яр) 1942 загинув редактор газети «Українське слово» Іван Рогач, виходець із Великого Березного. 26 жовтня 1944 Великий Березний став радянським. 17 листопада 1944 сільські збори висловилися за возз’єднання Закарпатської України з УРСР.
11 жовтня 1948 створено колгосп ім. Леніна, який 1959 укрупнили за рахунок сіл Мирча, Завосино, Бегендяцька Пастель, Костьова Пастіль. 1962 утворено Великоберезнянський меблевий комбінат. 1972 на комбінаті працювало 243 особи.
1963 відкрито школу-інтернат, невдовзі реорганізовану в спеціальну санітарну школу-інтернат на 450 дітей. 1967 побудовано нові приміщення для середньої школи на 900 учнів, а 1972 – для професійного училища (засноване 1964), де навчалося 620 учнів. 1975 здано в експлуатацію нову лікарню на 250 ліжок.
У центрі селища встановлено пам’ятники радянським воїнам і Т. Шевченку 1990.
У 1997 православні звели свою церкву Св. Трійці. 1998 відкрито історико-краєзнавчий музей. Для греко-католиків із ромської громади зведено церкву Блаженного Зеферіно Мало – в честь іспанського рома, розстріляного комуністами 1937.
Звідси родом народний художник України Михайло Романишин, головний диригент Донецького, Львівського, Казанського театру опери і балети, народний артист України Ігор Лацанич.
У Великому Березному є пам’ятки місцевого значення: історії (братська могила радянських воїнів), монументальна (пам’ятник Т. Шевченку).
Джерела і література
Великий Березний / В. Білканич та ін. – Ужгород, 2009. – 64 с.; Великий Березний – історичні факти // vb.zaua.com.; Достал Я. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки. 1919-1939 рр.). – Ужгород: Карпати, 2014. – С. 49; Грега В. Великий Березний у середньовіччі // vb.zaua.com.; Пеняк С. Великий Березный // История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область. – Киев: УСЭ, 1982. – C. 163-171; Сирохман М. Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії. 1990-2010. – Львів: Мс, 2010. – С. 47; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття. – Ужгород: Ліра, 2014. – С. 34-35; Фийнеш Е. Географічний словник Угорщини. Опис населених пунктів Закарпаття середини XIX ст. – Ужгород: ІВА, 2011. – С. 14.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 178 – 179.