Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Паспортна інформація

Городище і селище

Пам’ятка археології

Середина ХІІ – перша половина ХІІІ ст.

Розміщення:

Сумська обл., Конотопський р-н, с. Великий Самбір, в 0,5 км від села.

Загальний опис:

Комплексна пам’ятка, що складається з городища та селища, розташована на підвищенні першої надзаплавної тераси правого берегу р. Ромен, в 0,5 км на південний захід від околиці села (урочище Городок).

Площа городища майже круглої форми, займає підвищення висотою до 1,5 м над заплавою, має розміри 70х60 м й оточена кільцевим валом висотою від 1 до 4 м. Вал в північно-східній частині перерізаний в’їздом та з лицьового боку оточений ровом глибиною до 1,5 м.

Культурний шар має потужність до 1,4 м, насичений на споді керамікою епохи бронзи, а вище – давньоруською середини ХІІ – першої половини ХІІІ ст. Зі знахідок звертає на себе увагу повністю збережена посудина другої половини ХІІ ст.

Розріз валу показав, що в його основі зберігається зруб з дерев’яних колод товщиною 0,2 м, який згорів близько середини ХІІІ ст.

Селище розташоване в 300 м на північ від городища на східній околиці села (колгоспний сад) і займає мис корінного берега. Частина його знищена піщаним кар’єром, площа, яка залишилась, налічує 300х150-200 м.

Площа і вал городища розкопуються школярами, селище знищується виїмкою піску місцевим населенням.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Укріплення збудоване в середині ХІІ ст. на місці поселення епохи бронзи.

Фортеця збудована на південно-східному кордоні Чернігівського князівства (область Задесення) для захисту від половців – недалеко пролягав їх військовий шлях, яким вони йшли на Русь.

Городище вперше досліджено В.П. Ляскоронським напередодні XI археологічного з’їзду у 1905 р.

Відомості Центрального статистичного комітету 1873 р., що містили відомості й про цей пам’ятник, опубліковані Д.І. Самоквасовим.

У 1961 р. літературні та графічні дані про пам’ятник вивчав І.І. Ляпушкін.

Дніпропетровський лівобережний загін ІА АН УРСР (М.П. Кучера та О.В. Сухобоков) дослідив городище у 1971 р.

Посульська розвідувальна група ІА АН СРСР (Ю.Ю. Моргунов) у 1972 р. вперше шурфувала пам’ятник і здійснила розріз валу.

Колекція зберігається в Роменському краєзнавчому музеї, звіт – в архіві ІА НАНУ.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення виконавчого комітету Сумської обласної Ради депутатів трудящих № 659 від 19.11.1976 р.

Основна бібліографія, архівні дані:

Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы в бассейна р. Сулы // Труды XI АС.- Т.1.- М., 1901.- С.404.

Самоквасов Д.И. Северянская земля и северяне по городищам и могилам.- М., 1908.- С.116.

Ляпушкин И.И. Днепровское лесостепное левобережье в эпоху железа // МИА.- № 104.- М.-Л., 1961.- С.323.

Кучера М.П., Сухобоков О.В. Звіт про роботу Лівобережного розвідзагону в 1971 р. // НА ІА НАНУ.

Моргунов Ю.Ю. Отчет о работе Посульской разведочной группы ИА АН СССР на территории Сумской обасти УССР в 1972 г. // НА ИА НАНУ.- Ф.5.- № 1972/114.

Моргунов Ю.Ю. Три древнерусских городища течения р. Ромен // КСИА.