Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу
або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2008 р. Долиною тихої Зубри

Олеся Пастернак

Дата: 26.12.2008

Далі на нашому шляху – Вовків. Зубра тут робить велику петлю, утворюючи широку заплавну долину. На цій петлі, на пагорбі, колись був давньоруський город Волоков. У ХІІ столітті він уже існував. При в’їзді в село, на високому пагорбі, видніється занедбаний костел, колишній шедевр модернізму, збудований у 1924-1929 роках.

“Вовківський костел вважається найкращим представником цієї доби”,- продовжує екскурсію пан Микола. На стінах святині видно сліди від куль. По ній стріляли, наступаючи, радянські війська, але найбільше цю сакральну споруду зруйнувало те, що за колгоспу в ній зберігали міндобрива…

У Вовкові є стара дерев’яна церква початку ХVІІ століття (на фото), збудована у традиційному галицькому стилі. Колись вона була вкрита гонтою. Рятуючи святиню, місцева громада перекрила її бляхою, а зверху обшалювала дошками, пофарбованими олійною фарбою. З добрих міркувань зробили все, аби те, що потрібно оберігати, швидше руйнувалося: під бляхою і олійною фарбою дерево не дихає…

На церковному подвір’ї добре збереглось приміщення плебанії – хати священика, у якій зараз музей видатного громадського й релігійного діяча ХІХ століття, одного з провідників українського відродження Миколи Устияновича (автор відомих пісень «Верховино, світку ти наш», «Гей, браття опришки, налийте горілки, докиньте ще дров…»). Він був парохом цього села. Родина Устияновичів залишила великий слід в українській культурі. Син отця Корнило Устиянович – відомий художник. У садибі, де він народився, є пам’ятник митцеві.

А центр Вовкова із його трикутним, ще «домаґдебурзьким» ринком просто вражає. Деяким тутешнім будинкам уже років по двісті. Розташовані вони по периметру ринкової площі.

«Вовків – живий приклад того, як виглядало місто в Середньовіччі, – продовжує розповідь Микола Майданський. – Ось на ринку збереглась громадська помпа, а ось звідси йшла дорога на греблю. У старій частині міста є добре збережене приміщення школи з ХІХ століття. Побували на місці колишнього Вовківського замку, Підзамча, дитинця давньоруського города, старої Стрийської дороги, якою колись возили сіль…

У Вовкові збереглася гребля, старий брід. Здається, ось-ось затарохкотить віз, завантажений дрогобицькою сіллю, і коні обережно ступатимуть у брід…

Джерело: “Високий Замок”